|
|
|
|
|
24.04.2008 03:31
КОНЦЕПЦІЯ РЕФОРМУВАННЯ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ
Пропонована концепція спрямована на вирішення наступних загальних проблем житлово-комунального господарства України:
- некерованість, неконтрольованість, низька якість роботи та надаваних послуг ЖЕКами;
- фінансова неспроможність житлово-комунальної сфери;
- застарілість та низька ефективність, вразливість, в тому числі перед ціновим фактором, існуючої системи енерго- та теплозабезпечення міських помешкань;
- нерівноправність відносин, незахищеність мешканців перед свавільними діями постачальників комунальних послуг.
Замість непопулярного і непотрібного нікому підвищення цін на комунальні послуги слід змінити відносини власності в комунальній сфері, передати бразди правління комунальним господарством мешканцям будинків і надати їм в цьому питанні свободу ціноутворення. Це прибере невдоволення мешканців діями міської влади і зробить самих мешканців справжніми господарями становища.
Слід мати на увазі також наявність інших проблем:
- Не вирішено на законодавчому рівні питання про те, щоб жодне земельне питання, питання забудови не вирішувалось без попереднього погодження (місцевого референдуму) серед мешканців, в чиєму районі, мікрорайоні планується будівництво чи землевідведення.
- Не розділено в натурі майно будинків, сходові клітини, коридори, горища та прибудинкові території. Відповідні документи не роздані мешканцям. Отже, ніхто не знає, що чиє. Чим і користуються ділки, безкарно займаючи цужі площі та будуючи на них власні мансарди чи навіть цілі будинки, нехтуючи інтересами та правами мешканців. Адже за законом все це майно перебуває у спільній сумісній власності всіх мешканців будинку.
- Шахраї, що незаконно приватизували, відібрали, побудували свої приміщення на чужих або загальних площах, а також міські, районні та ЖЕКівські чиновники, які незаконно надали їм відповідні документи, не тільки не покарані, не зупинені, але й далі натхненно продовжують свою діяльність. Результат – конфлікти з мешканцями, утиск їх прав з боку забудовників та місцевої влади.
- Генеральні плани в містах України ніким не контролюються, непублічні, що спричиняє зловживання, перед усе – з боку міських чиновників-хабарників.
- Забудова хрущівок дуже стара і під час пікових перевантажень система електрозабезпечення дає збої: гасне світло, плавиться проводка. Якщо переходити на автономне електроопалення та електропідігрів води, що актуально нині, необхідно цю систему модернізувати, підвищити її надійність на порядок чи два…
- Ще з часів президента Кучми в усіх будинках в містах було демонтовано систему прийому ефірного телебачення. Поновлювати її ніхто не поспішає. Але ж людям завдано колосальних збитків! Натомість компанії кабельного телебачення наживаються.
- Офісні споруди, висотні житлові будинки зводяться та реконструюються без обов’язкового передбачення підземних паркінгів та бомбосховищ. Такий стан речей не сприяє вирішенню проблеми парковок в бізнесових районах міст та робить міські помешкання вразливими, враховуючи нові реалії часу.
- Не досліджуються і не розробляються проекти побудови або обладнання будинків автономними вітро- та світлоенергетичними установками. Результат – українці живуть в страху чергового кардинального подорожчання опалення та комунальних послуг або їх повної відсутності, а існуюча система опалення та водопостачання не змінюється.
Заходи з реформування житлово-комунального господарства
- Вивести всі ЖЕКи, УЖГ разом з їх майном з комунальної власності.
- Законодавчо затвердити право власності на майно ЖЕКів та УЖГ за всіма і кожним мешканцем, що володіють житлом на території відповідних ЖЕКів та УЖГ. Новоутворені житлово-експлуатаційні організації мають бути неприбутковими, як і теперішні ЖЕКи, а права власності на це майно мусять бути невід’ємними від прав власності на житло на території даного ЖЕКу, УЖГ.
Це принципове питання реформи житловокомунального господарства. Оскільки місцеві чиновники зацікавлені в тому, щоб мешканці будинків створювали ОСББ (організації співвласників багатоквартирних будинків) на базі майна самих будинків і не відібрали майно сучасних ЖЕКів та управлінь житлового господарства при місцевих органах влади.
Але це майно створене багаторічними зусиллями, трудами та коштами мешканців будинків! І не розпаювати це майно між мешканцями означає тільки одне – вкрасти його в них!
Далі. Всі, напевно, знають, що розмовляти з працівниками ЖЕКів про неналежне виконання ними комунальних послуг – лише вкорочувати собі життя…
Але, якщо начальник ЖЕКа знатиме, що навесні я чи Ви виступите перед зібранням мешканців мікрорайону та розповісте про роботу ЖЕКу під його керівництвом усім людям, що будуть за його голосувати, напевно, працівники ЖЕКів будуть більш чемними та дисциплінованими. Отже, слід:
- Зробити посаду начальника ЖЕКу щовесни виборною всіма мешканцями на теріторії ЖЕКів. А посади керівників підприємств, що займаються водо-, газо-, теплопостачанням, водовідведенням та утилізацією смітття, тощо зробити виборними всіма керівниками ЖЕКів.
- Газо-водо-каналізаційні та інші мережі повинні залишитися у власності відповідних комунальних підприємств: водоканалів, енергопостачальних компаній, таке інше. Корпоратизація та приватизація цих підприємств неприпустима.
Пропонована реформа ставить ЖЕКи і результати їх роботи в залежність, під контроль та під звітність від і перед тими, кому вони вигідні, тобто, мешканцями.
Залежність і підзвітність ЖЕКів органам місцевого самоврядування вже показала власну неспроможність та неефективність.
Проста приватизаія ЖЕКів, без закріплення прав власності на їх майно за мешканцями, перетворення їх на бізнесові структури, незалежні від мешканців, може привести лише до покращення наповнення гаманців цих бізнесструктур, а не до покращення відношення до мешканців і до виконання своїх обов’язків.
Потім цю власність в бізнесменів не вирвеш і зубами, а вони докладуть усіх зусиль для того, щоб мешканці не мали ніякої інформації про їх роботу.
Реформування ЖЕКів цілком, без створення окремих ОСББ для кожного будинку вигідніше, оскільки:
- не буде потребувати руйнування існуючих, вже налагоджених систем і зв’язків, інфраструктури;
- не призведе до втрат і необрахованості майна;
- зменшить вплив нерівномірності умов, собівартості та ціноутворення;
- не призведе до роздуття керівних штатів, масового звільнення нині працюючих кадрів;
- запобіжить руйнації системи паспортного контролю.
- На підготовчому етапі провести максимально повний аудит господарської, фінансової діяльності, цільового використання коштів і майна ЖЕКів та УЖГ.
Повний аудит ЖЕКів необхідний не тільки для відведення новими начальниками відповідальності від себе, виявлення фінансових зловживань, але і для того, аби точно визначити частки, які мають згідно законодавства про приватизацію державного житлового фонду нести держава і мешканці в фінансових затратах на ремонт будівель, виявити справжню рентабельність та обгрунтованість існуючих тарифів на комунальні послуги.
- Прибутки від реклами, оренди, паркування і т. ін. в будинках, на території ЖЕКів мають іти на потреби ЖЕКів.
Очевидно, що якщо ці кошти будуть надходити на рахунки ЖЕКів, слухи про збитковість житловокомунального господарства українських міст виявляться сильно перебільшеними!
- Всі кошти від реклами і оренди та іншого поза межами територій ЖЕКів мають іти на ремонт і оновлення автодоріг.
- Провести повну ревізію дотримання прав власності мешканців будинків на дахи, підвали, коридори, сходові площі, прибудинкові території, інше. Зняти з роботи всіх винних в порушенні цих прав. Повернути незаконно відчужену власність її законним власникам, тобто мешканцям будинків. Відшкодувати завдані збитки.
- Оформити паперами права власності мешканців будинків на вказане вище майно та на майно ЖЕКів і УЖГ, що буде закріплене за ними.
Такі зміни забезпечать недоторканість майна, що закріплене за мешканцями і визначено в натурі та в документах на право власності. Тоді зайняти, наприклад, прибудинкову територію чи горище без згоди мешканців стане неможливо.
- Зобов’язати ЖЕКи під керівництвом новообраних начальників ЖЕКів провести оцінку стану конструкцій будинків та прибудинкових територій та визначитись з необхідністю, строками та сумою ремонтних і профілактичних робіт по них.
- Відшкодувати витрати на ремонтні і профілактичні роботи в будинках та на прибудинкових територіях, які мали проводитись, але не проводились за станом на дату передачі майна мешканцям відповідно до проведеної оцінки (див. вище) за рахунок держбюджету та місцевих бюджетів.
- Такі суми витрат мусять бути за результатами оцінки стану конструкцій будинків та прибудинкових територій оформлені в якості державного боргу.
Де взяти кошти? Має бути спеціальна державна програма, стаття в бюджеті. Багатомільярдні резерви Національного Банку мусять працювати на благо українців. Адже це – питання справедливості.
Мешканці не винні. Це їх ошукали. Вони не повинні платити за злочини та бездіяльність інших людей і не мають від цього страждати.
Та й злодії, що підписували ухвали, рішення та акти, брали гроші, хабарі, сидять на тих самих посадах в органах місцевої влади та житлово-комунальної сфери. Вони теж можуть відповісти на питання звідки взяти кошти…
- Зробити отримувачами і розпорядниками бюджетних коштів на комунальне господарство не місцеві бюджети, а ЖЕКи, які згідно житлового законодавства мають визначати суми бюджетних коштів, необхідні для утримання свого господарства та звітуватись за їх використання.
- Жодне земельне питання, питання забудови не може вирішуватись без попереднього погодження (місцевого референдуму) серед мешканців, в чиєму районі, мікрорайоні планується будівництво чи землевідведення.
- Жодна офісна споруда, висотний житловий будинок не повинні зводитись або реконструюватись без передбачення підземних паркінгів та бомбосховищ. Така норма має бути закріплена в міських, а в перспективі в державних будівельних правилах, на законодавчому рівні.
Монополізм постачальників та безправ’я споживачів в комунальній сфері мусять бути подолані!
- Слід законодавчо закріпити норму, згідно з якою ЖЕКи, або інші організації чи суб’єкти підприємницької діяльності, що надають будь-які комунальні послуги чи послуги зв’язку, не матимуть права на безакцептні нарахування за ці послуги. Відповідно мають бути заборонені рахунки на оплату цих послуг в безакцептній формі.
- Відповідно, ці рахунки мають бути позбавлені від нарахувань одночасно за декілька різних послуг. Споживачі мають право не оплачувати рахунки за одні послуги та оплачувати рахунки за інші.
- Слід надати мешканцям та споживачам вказаних послуг право не погоджуватись на оплату. І в цьому випадку необхідно зобов’язати надавачів послуг офіційним листом з повідомленням надсилати на адресу споживача акт виконаних робіт. В випадку неакцептування акту виконаних робіт саме надавач послуг, а не споживач має обов’язок або погодитись на неоплату та скасувати нарахування, або в суді доводити власну правоту.
- Рішення суду на користь надавачів комунальних послуг має бути оформлене виконавчим листом та скероване в структури, що нараховують та сплачують дохід споживачу комунальних послуг. По аналогії з аліментами.
- Слід законодавчо заборонити постачальникам комунальних послуг припиняти надання комунальних послуг населенню на будь-яких підставах, окрім рішення суду, що вступило в законну силу.
Невнесення або недовнесення плати за комунальні послуги ставить постачальників комунальних послуг перед проблемою зниження доходів та необхідністю вибивати покриття збитків з місцевого та державного бюджетів.
Для населення ж припинення постачання комунальних послуг означає лихо, неможливість жити в помешканні через порушення санітарних норм, а для хворих, немічних, старих та дітей – просто смерть!
Через проблеми з підвищенням цін та постачанням газу та інших енергоносіїв наші міста ризикують залишитись взимку холодними. А отже,
- Владні структури мусять ініціювати чесні дослідження щодо того, які альернативні системи опалення, електро-теплопостачачання для яких типів будинків підійдуть найкраще, які будуть терміни їх окупності. Мусять бути розроблені відповідні програми здешевлення та покращення надійності цих систем.
- Нині діючі системи мусять бути демонтовані, труби та інше майно направлені на металобрухт чи іншим чином корисно використані, а залучені таким чином кошти скеровані на здешевлення переобладнання будинків альтернативними системами електо-, теплопостачання та опалення.
- Влада мусить забезпечити публічне та методичне обговорення і роз’яснення щодо цієї теми.
- Найкращі програми мусять отримати кредити під переобладнання цих будинків. Мають бути проведені міжнародні тендери на залучення таких кредитів (закордонні кредити, як правило, дешевше). А закривати кредити має населення через оплату на деякий час комунальних послуг за старими, більш високими, цінами, бюджет та благочинні організації, міжнародні гранти.
Пропоновані новації дадуть зелене світло для справжнього місцевого самоврядування мешканців, а не самоврядування місцевих чиновників!
Ресурси для здійснення пропонованих заходів:
Покращення контролю та наявність реального зворотнього зв’язку з мешканцями-власниками призведе в загальноукраїнських масштабах до чималих сум економії, спонукатиме до раціонального використання ресурсів.
Очевидно, що в загальнодержавному масштабі у нас додадуться витрати, пов’язані з виборами начальників ЖЕКів (постійні, за рахунок ЖЕКів), аудитом ЖЕКів (разові, за рахунок бюджету), можливим збільшенням витрат на ремонт будинків з боку держави (строки залежать від аудиту та грунтуються на вимогах законодавства, за рахунок бюджету), відновленням незаконно зламаної системи прийому ефірного телевізійного сигналу (разові, спірні), модернізацією систем тепло-енергопостачання, роз’яснювальною та дослідницькою роботою.
Пропонована реформа житлово-комунального господарства потребуватиме внесення змін до законодавства, зокрема, про приватизацію державного житлового фонду, податкового, бюджетного законодавства, в галузі цінних паперів і таке інше.
Вирішення питання лише на місцевому рівні не призведе до невідворотності змін, не змінить відносин власності, а, отже, не зазнає їх позитивного впливу на свідомість та відповідальність в своїх діях як мешканців, так і начальників ЖЕКів, не забезпечить недоторканості майна, що належить міській громаді.
На місцевому рівні можна спробувати лише здійснити експеримент, опробувати елементи реформи, “набити шишки”, набратися необхідного досвіду для подальшого запровадження реформи на всі міста України.
Ризики:
Нажаль, в Україні при загальній пасивності населення можливий спротив з боку політичних, соціальних та економічних груп, яким вигідне сьогоднішнє становище в житлово-комунальній сфері та не вигідні зміни, що може спричинити половинчастисть та незавершеність заходів, а, отже, непередбачувані видатки і результати, компрометація ідеї реформування житлово-комунальної сфери.
|
|
|
Теги:
місцева влада, бюджет, сфера послуг, зв’язок, комунальне господарство, енергетика та енергозбереження, права споживачів, ціни, власність на землю, цінні папери, технології, податкова політика, будівництво та архітектура, антимонопольна політика, |
 7 коментарів
 залишити коментар
|
|
|
13.12.2007 20:33
КОНЦЕПЦІЯ МЕДИЧНОЇ РЕФОРМИ
В ЗМІ нещодавно пройшли жахаючі повідомлення про те, що в медустанові однієї з країн, де на практиці реалізується концепція страхової медицини, без належного медичного догляду померла дівчина, яка не мала відповідної медичної страховки.
Проте громадськість, зазомбована загальним “одобрямсом” в ЗМІ щодо теми впровадження концепції страхової медицини, навіть не звернула на ці повідомлення уваги!
Перехід від бюджетної загальної медицини до страхової порушує права на медичну допомогу тих громадян, які з будь-яких причин не змогли надати медустанові власного страхового полісу, не мають якогось штампу в документах чи не вирішила будь-якого іншого бар’єрного питання.
Страхова медицина не вигідна людям, що з різних причин мають довготривалі, хронічні, складні, з коштовним лікуванням хвороби. Страхові компанії докладуть усіх зусиль аби просто здихатись від незручних клієнтів.
Тому:
- перехід в Україні від існуючої системи медобслуговування до страхової медицини є неприпустимим!
Документальна фіксація спілкування з медпрацівниками є односторонньою, такою, що вигідна тільки самим медпрацівникам, але не пацієнтам. Усі без виключення медичні документи утримуються медпрацівниками і не надаються пацієнтам чи батькам неповнолітніх (неправомочних) пацієнтів (надалі – пацієнтів). Медпрацівники не зобов’язані надавати медичні документи пацієнтам, звітуватися перед ними та іншими організаціями і посадовими особами щодо надання медичної допомоги.
Права пацієнтів ніяк не захищені від неадекватної, несправедливої документальної фіксації процесу надання медичної допомоги або і повної її відсутності.
Таке становище призводить до зловживань з боку медиків. В Україні склалася ситуація, коли до поліклініки для отримання медичної допомоги слід ходити не інакше як із диктофоном та понятими. Користуючись непублічністю діяльності лікарі вже втрачають будь-яке моральне обличчя. Пацієнти, а, що найболючіше, наші діти, стають заручниками бажання чи небажання лікарів надавати їм допомогу.
Батьки несуть відповідальність за дотримання прав їх дітей. Так само і дорослі пацієнти перші зацікавленні в дотриманні своїх прав з боку медпраівників та в належному медичному обслуговуванні. І в їх інтересах є контроль за збереженням медичних документів, що свідчать про дії чи бездіяльність лікарів.
Тому:
- медичні картки, історії хвороби та інші медичні документи пацієнтів не можуть вважатися власністю медичних закладів, оскільки є єдиним джерелом доказової інформації для захисту прав пацієнтів.
- Нормативні документи, накази, якими обмежуються права пацієнтів отримати медичні документи чи мати їх на руках у будь-який момент, мають бути відмінені.
- Факти будь-якого перешкоджання пацієнтам отримати медичні документи чи мати їх на руках, мусять жорстко каратися.
Інструкції та перелік медичних документів не мають залежати від непублічної та безвідповідальної волі чиновників, але бути під контролем публічних виборних органів влади.
Тому:
- перелік медичних документів та інструкції з їх заповнення мусять бути жорстко виписані в законодавстві.
Відомо, що лікарі та лікувальні установи безвідповідально ставляться до правильності, чіткості та доказовості і захищеності документів, з яких складається історія хвороби чи медична картка пацієнта. Багато паперів, що нібито є медичними документами, насправді взагалі не є документами, але лише папірцями без розбірливих підписів, печаток відповідальних за складання документу осіб та ще й з незрозумілим вмістом, з текстом, написаним нерозбірливим почерком.
Зрозуміло, що таке ставлення лікарів до документального оформлення медобслуговування пацієнтів склалося через непублічність та безкарність медпрацівників. Вони знають, що ніхто не зможе забрати в них ці документи, а в разі крайньої потреби вони з легкістю перепишуть історію хвороби, перероблять відповідні папери, викинуть непотрібні чи компрометуючі папери і записи. Цьому мусить бути покладено край!
Тому:
- історія хвороби пацієнта має бути прошнурована, пронумерована та скріплена підписом самого пацієнта, підписами лікарів і печаткою медичної установи.
- Всі без винятку записи в медичній картці пацієнта мусять бути завірені печаткою лікаря.
- Медична картка або історія хвороби мусить видаватися пацієнтам негайно, за їх першою вимогою, під розписку, а також здаватися до відповідних медустанов виключно під розписку.
- Медичні установи, що приймають до себе на лікування пацієнтів, мусять видавати їм розписку про прийом пацієнта з зобов’язанням дотримуватись їхніх прав, що мають бути чітко виписані в відповідному законодавстві.
Відоме явище так званої “лікарської солідарності”. Воно виражається через повальну кругову поруку в медичних закладах, покриванням винних у зловживаннях та злочинах лікарів з боку одне одного, керівників медичних закладів та чиновників від медицини.
Очевидно, що керівники медустанов мусять бути більш зацікавлені в догоджанні саме пацієнтам.
Тому:
- головні лікарі районних поліклінік мусять щорічно обиратися населенням району, а щодо їх діяльності перед виборами мусять проводитись щорічні збори мешканців району.
- Лікарі поліклінік не мають бути поділеними між дільницями, а мають бути самостійними та загально доступними для всіх мешканців.
- Зарплата лікарів та дохід клінік мають напряму залежати від кількості прийнятих відвідувачів, що не мають до лікаря чи клініки претензій. Це можна реалізувати через талонну систему. Пацієнти мають розписатися за факт прийому у лікаря в талоні, що мусять оплачуватись за єдиним тарифом з державного бюджету.
- Такий талон не має бути оплаченим (має бути знята оплата в наступному періоді) без наявності акту огляду пацієнта, який свідчить, що лікар оглянув пацієнта, а пацієнт ознайомлений та зрозумів суть записів лікаря у медичній картці та не має до лікаря претензій, зареєстрованого у спеціальному прошитому та пронумерованому, зареєстрованому журналі, або за наявності скарг на дії чи бездіяльність відповідних лікарів.
- Аналогічний акт огляду з аналогічними наслідками має бути і за ітогами лікування в лікувальних установах.
- Листки тимчасової непрацездатності повинні видаватися виключно під розписку у спеціальних прошитих, пронумерованих та зареєстрованих журналах.
- Період хвороб та діагнози не мають неспівпадати з відповідними даними актів огляду пацієнтів.
Поділ лікарів поміж дільницями на місцях фактично позбавляє пацієнтів права вибору лікаря. Лікарі не зацікавлені в якісному обслуговуванні пацієнтів, бо від їх відношення до справи їхнє майбутнє, їх дохід ніяк не залежить.
Разом з тим, пацієнти вимушені терпіти, особливо це стосується наших дітей, навіть тих лікарів, що відзначилися власним нелюдським, негуманним ставленям до пацієнта або довели власну некомпетентність.
Ситуацію допоможе виправити змагальність лікарів та медичних закладів, підкріплена відповідним, залежним лише від волі пацієнта, фінансуванням.
Тому:
- лікувальні установи та лікарі не повинні відмовляти пацієнтам в медичному обслуговуванні через невідповідність дільниці, району чи іншої території. За бажанням пацієнтів ними може бути обрано будь-яку лікувальну установу чи лікаря України.
- Фінансування лікувальних установ з бюджету мусить здійснюватись відповідно до приписів лікарів день-в-день. Підставою для фінансування лікувальної установи мусить бути оригінал розписки лікувальної установи про прийом пацієнта та копії приписів лікарів.
- Звітуватися лікувальна установа має актом огляду пацієнта та копією виписки з історії хвороби пацієнта, засвідчена його оригінальним підписом.
Лікувальні установи не можуть відмовляти чи затримувати обслуговування пацієнтів через нестачу ліків, як це є сьогодні. Так само має відійти в минуле практика пропонування пацієнтам з боку медичних працівників зробити певні закупівлі ліків чи матеріалів, сплатити певні суми грошей для успішного лікування чи взагалі наявності факту такого лікування.
- Тому державна закупівля ліків, інструментів, матеріалів та обладнання для лікувальних установ мусить здійснюватись за нормативним методом. За цим же методом мають бути профінансовані та видані зі складів і мінімальні запаси ліків, інструментів, матеріалів та обладнання лікувальних установ.
- Державні склади повинні видавати лікувальним установам ліки, інструменти, матеріали та обладнання відповідно до іменних (за ім’ям пацієнта) приписів лікарів за наявності оригіналу розписки про прийом пацієнта чи талону, про які ішлося вище.
Сьогодні відомі випадки незадоволення хворих на ВІЛ-СНІД та діабет тими ліками, які нав’язує їм держава. Ліки не діють, або від них стає гірше хворим. Незадоволення переростає в акції протесту. Але і на це ніхто не звертає уваги. Хворі вимушені і далі споживати відверто погані і навіть шкідливі ліки! Проте, така ситуація вигідна державним чиновникам, які “сидять” на фінансових потоках, які направляє держава на ліки. Натомість чиновники ніяк не зацікавлені в придбанні та отриманні хворими найкращіх та найдієвіших ліків.
Отже, слід віддати вибір ліків в руки самих хворих. Вони, як ніхто, зацікавлені в збереженні власного здоров’я.
- Для цілей державного фінансування закупівлі ліків для хворих на ВІЛ-СНІД, діабет та інші хвороби, щодо яких прийняті рішення держави про таке фінансування, рішення про вибір препарату, марки, виробника ліків мусять приймати самі хворі особисто, що мають засвідчувати власним підписом.
- Закупівля препаратів має здійснюватись на максимально короткий період, скажімо, місяць(, але не рік), зручний для хворих, аби можна було оперативно перейти на інший препарат.
- Закази на препарати мають збиратися, сумуватися та закуповуватись гуртом у відповідних виробників та адресно розподілятися між усіма хворими.
- Тендерні закупівлі таких ліків мусять бути припинені.
- В випадку, якщо за станом здоров’я (непритомність, психічний стан) чи за іншою поважною причиною хворі не можуть самі визначитись щодо препарату для лікування, або віддають перевагу обирати препарат лікареві, рішення про що засвідчують власним підписом, рішення приймається відповідно до статистичних даних ВОЗ на користь найбільш дієвого препарату, марки, виробника.
- МОЗ слід зобов’язати оприлюднювати відповідні дані статистики щомісячно або максимально можливо часто в засобах масової інформації.
- МОЗ слід зобов’язати надавати відповідні дані статистики хворим особисто під розписку так часто, як тільки такі нові дані з’являються, але не рідше, ніж раз на місяць.
|
|
|
Теги:
охорона здоров’я, соціальний захист, права споживачів, |
0 коментарів
залишити коментар
|
|
|
Теги:
місцева влада, бюджет, сфера послуг, зв’язок, комунальне господарство, енергетика та енергозбереження, права споживачів, ціни, власність на землю, цінні папери, технології, податкова політика, будівництво та архітектура, антимонопольна політика, охорона здоров’я, соціальний захист, |
|
Теги:
|
