Про проект Правила Контакти ГО «Ідеальна Країна»
українська | русский  RSS
антимонопольна політика 4 записи
   
Запам'ятати мене
 Реєстрація    Забув пароль

 vmax1
10.03.2009 18:32
РЕФОРМУВАННЯ ПЕНСІЙНОГО І СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ ТА ДЕРЖАВНИХ СОЦІАЛЬНИХ ФОНДІВ
КОНЦЕПЦІЯ РЕФОРМУВАННЯ ПЕНСІЙНОГО І СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ ТА ДЕРЖАВНИХ СОЦІАЛЬНИХ ФОНДІВ

Наявні проблеми

   Розміром пенсійних внесків не задоволені ані працівники, з заробітків яких вираховуються величезні відсотки, ані бізнес, що вимушений не показувати в офіційному обліку більшу частину зарплати, а в обліку фігурує лише мінімальна, а то і менша сума зарплати.
   Існує поріг зарплати, вище якого пенсійні внески не нараховуються.
   Враховуючи величезні відсотки оподаткування фонду зарплати та обмеження розміру зарплати для пенсій, Пенсійний фонд отримує викривлену звітність та мізерні суми в порівнянні зі справжнім розміром фонду зарплати в Україні.
   Отже, єдиним важелем, здатним хоч якось примусити до збільшення пенсійних внесків, залишилося збільшення рівня мінімальної зарплати. Адже, саме від неї вибудовується система офіційної зарплати на підприємствах.
   Замість того, аби сприяти та всіляко заохочувати до офіційного обліку і збільшення зарплати, пенсійна система України навмисно примушує як простих людей, так і бізнес порушувати закон, мати і платити неофіційну зарплату.
   В той час, як складність обліку оподаткування зарплати та величезні розміри оподаткування та нарахування обов’язкових внесків до різноманітних державних фондів соціального страхування не вигідні бізнесу і працівникам, вони вигідні самим цим фондам. Кожен вид внесків вимагає для свого адміністрування окремого фонду чи відділу з відповідним штатом працівників, приміщень, оргтехніки та іншого майна, відповідного фінансування, євроремонтів та дорогих автомобілів на всіх рівнях: від місцевого до загальнодержавного, штату “аналітиків”, призваних видумувати нові і нові зміни до і без того складного пенсійного і соціального законодавства, змінювати номери рахунків, робити інші пакості для платників внесків, нарешті, це годівниця для хабарників.

Вирішенню цих та ряду інших проблем присвячена Концепція реформування податкової та бюджетної системи. Тому в цій концепції зосереджено лише те, що залишається окрім реформи оподаткування.

   Пенсійна система України не задовільняє і більшість пенсіонерів.
   Законодавство про пенсійне страхування регулюється десятками різних законів. Через це пенсійне забезпечення дуже різниться у різних категорій громадян, що породило вже соціальну нерівність серед пенсіонерів. Одні жирують і мають кількатисячну, а то і багатотисячну пенсію за державний кошт, а інші – ледь зводять кінці з кінцями.
    “Нові українці”, бізнесмени, чиновники, держслужбовці, виходячи на пенсію, маючи високі офіційні та неофіційні заробітки, отримують в рази, десятки разів більші суми пенсійних виплат, ніж прості вчителі, лікарі, інженери, робітники, а тим більше домогосподарки, що присвятили кращі роки свого життя вихованню дітей. Вони вимушені задовільнятися мінімальними розмірами пенсії та мінімальним стажем. Домогосподарки навіть на державні субсидії не можуть розраховувати, оскільки не можуть надати довідок про розмір заробітків! (Вирішенню питання призначення справедливих державних субсидій присвячена Концепція реформування системи надання житлових субсидій.)
    Окрім розмірів виплат та внесків існує ще проблема монопольного становища на ринку пенсійних послуг державного Пенсійного фонду України, яке підтримується українським законодавством.
   Загальнообов’язкове державне пенсійне страхування окрім того, що пов’язує розмір пенсійного забезпечення з розміром внесків та колишнім статусом пенсіонера у суспільстві замість пов’язування їх з потребами пенсіонерів, з одного боку змушує зарплату іти в тінь, а з іншого – заперечує в принципі можливість конкуренції з боку недержавних пенсійних фондів.

Пропоновані заходи

  • Зробити державні соціальні фонди лише отримувачами коштів від бюджету, підрозділами казначейства.
  • Соціальні фонди не мають збирати і адмініструвати страхові внески та приймати звітність.
  • Зробити державний пенсійний фонд самостійним та рівноправним з недержавними пенсійними фондами.
  • Державні пенсійні та соціальні виплати мають становити законодавчо затверджений відсоток від видаткової частини держбюджету.
  • Державна бюджетна пенсія має бути однаковою для всіх, незалежно від того чи сплачувались внески. Пільги мають бути в відсотках від суми загальної пенсії.
  • Збільшення розмірів пенсії має бути виключно на добровільних засадах, за рахунок небюджетних державних і недержавних пенсійних фондів.
Соціальне страхування громадян має здійснюватись за рахунок бюджетних коштів і не має залежати від рівня зарплати конкретної людини або від сум сплачених нею соціальних внесків.
Як цього досягти можно зрозуміти з положень Концепції податкової та бюджетної реформи.
Всі люди похилого віку мають однакові потреби в повноцінному харчуванні, забезпеченні їх предметами першої необхідності, ліками та іншим.
Держава не має морального права робити серед цих людей винятки, розповсюджувати майнову нерівність та заздрість ще й на сферу соціального захисту!
До того часу, доки в Україні мінімальна пенсія та середня пенсія дуже наближені, ми можемо встигнути перейти на пропоновану нову систему державного пенсійного забезпечення. А якщо державні пенсіонери, що сьогодні отримують пенсію на рівні декількох тисяч гривень, почнуть отримувати пенсію на рівних з іншими, ми будемо мати середню, її ж мінімальну, пенсію більшу, ніж у абсолютної більшості пенсіонерів в Україні. Отже, ми не розчаруємо людей.
Громадяни, що вважають, що можуть претендувати на більше, можуть здійснювати соціальне страхування виключно на добровільних засадах, через участь у самостійних страхових, в тому числі пенсійних, фондах, на конкурентних засадах.
  • Сума нарахувань лікарняних не має залежати від трудового стажу працівника.
    Адже так само від трудового стажу хворого не залежать ціни на ліки.
  • Не вводити систему обов’язкової страхової медицини.
Це порушує право незастрахованих громадян на медичне обслуговування!
Вирішенню цієї та ряду інших проблем присвячена Концепція медичної реформи.
  • Відмова в наданні будь-яких соціальних послуг, гарантованих конституцією та законами України, як то: безкоштовне навчання, отримання медичних послуг, пенсійне забезпечення, соціальна допомога та інше має бути заборонена:
Всі люди мають рівні права на соціальний захист!
Теги:  економіка, бюджет, охорона здоров’я, підприємництво, соціальний захист, податкова політика, антимонопольна політика,  0 коментарів     залишити коментар

 vmax1
09.03.2009 14:08
РЕФОРМУВАННЯ ПОДАТКОВОЇ ТА БЮДЖЕТНОЇ СФЕРИ
КОНЦЕПЦІЯ РЕФОРМУВАННЯ ПОДАТКОВОЇ ТА БЮДЖЕТНОЇ СФЕРИ

Наявні проблеми 1

Податкова система України перевантажена різними видами податків та зборів.
Податковий облік занадто складний навіть для досвідчених спеціалістів з обліку.
Правильність ведення податкового обліку вимагає від СПД значних витрат на кваліфіковані кадри, консультації, підвищення кваліфікації кадрів, тощо.

В той час, як складність податкового обліку не вигідна СПД і простим громадянам, вона вигідна фіскальним органам влади. Кожен вид податку вимагає для свого адміністрування окремого відділу з відповідним штатом працівників, приміщень, оргтехніки та іншого майна, відповідного фінансування, євроремонтів та дорогих автомобілів на всіх рівнях: від місцевого до загальнодержавного, штату “аналітиків”, призваних видумувати нові і нові зміни до і без того складного податкового законодавства, змінювати номери бюджетних рахунків, робити інші пакості для платників податків, нарешті, це годівниця для хабарників.

Податок на додану вартість перевантажений пільгами. Норма щодо повернення ПДВ платникам надає державі неприродньої функції.

Податкова система України – нераціональна. Додана вартість, створювана економікою України, обкладається десятками видів різноманітних податків.
Більше того, саме та частина доданої вартості, яка направляється на ФОП працівників та прибуток, обкладається податками та зборами найбільше. Замість того, щоб боротися з тіньовими доходами і тіньовою зарплатою, спонукати СПД до збільшення ФОП та прибутку і правильного відображення їх в обліку, податкова система України спонукає до зворотнього.

Податкова система містить податки, які можна назвати паразитичними. Приклад – акциз на продукти харчування та паливо. В той час, як справжнє призначення акцизного збору – оподаткування суспільно небезпечних товарів: алкогольних та тютюнових виробів, тощо.

Пропоновані заходи. Загальне

  • Залишити з усіх податків один основний – ПДВ (Податок на Додану Вартість, що, грубо кажучи, має базою прибуток та фонд оплати праці), або залишити два основних податки для бізнесу: податок на прибуток підприємств (включаючи дивіденди) та ПДФО (включаючи оплату лікарняних та добових за відрядження) за єдиною ставкою – 20%. Надалі використовуватиметься термін ПДВ.
Перевага ПДВ — вхідний ПДВ на імпорт. Він дозволяє перешкодити вимиванню коштів з України без сплати податків.
  • Відмінити всі інші податки і збори окрім акцизу, митних зборів та ренти. В тому числі акциз на паливо, державне мито, єдиний, фіксований податки, ринковий збір, обов’язкові соціальні збори і все інше.
Статистика показує, що доходна частина бюджету становить близько 30% від ВВП, тобто доданої вартості, створюваної економікою України. Приблизно 1/3 доходів бюджету дають митні збори. Отже, ПДВ за ставкою 20% має покривати 2/3 доходної частини бюджету.
  • Ставка податку мусить бути єдиною, 20%, для будь-якого доходу: юридичних чи фізичних осіб.
  • Банки повинні сплачувати ПДВ так само, як і всі інші СПД.
Фонд зарплати та прибуток не мають оподатковуватись декілька разів: податок на прибуток, ПДВ, нарахування на та відрахування з ФОП, податок на доходи фізичних осіб, комунальний податок, тощо. Тільки такий підхід дасть шанс вивести зарплату та й взагалі доходи бізнесу в Україні з тіні.
База стягнення податків - прибуток і фонд оплати праці (сукупно додана вартість). Отже, всі інші податки та платежі дублюють оподаткування цієї бази.
Багаточисельна армія податківців, спеціалістів фондів соціального страхування разом з їх колосальною матеріальною базою стануть не потрібні. Їх можна буде використати більш ефективно. Наприклад, для посилення служб, що інспектують дотримання трудового законодавства відповідно до положень Концепції реформування трудових правовідносин.
  • Головна вада ПДВ, а саме — нульова ставка, повернення ПДВ, та пільги мусять бути відмінені.
  • Стимулювання СПД, що займаються експортом, мусить відбуватися за допомогою менш радикальних пільг, зав’язаних на конкретні мікроекономічні показники СПД, інших економічних інструментів.
Повернення податків платникам є неприродньою функцією для бюджету.
  • Дозволити використовувати від'ємний ПДВ або збитки необмежений період часу для відповідного зменшення оподатковуваної бази майбутніх періодів.
  • Дозволити залік всіх податків і зборів без обмежень.
  • Відмінити так звані “лікарняні підприємства”. Лікарняні на 100% має оплачувати бюджет.
  • Нарахування лікарняних не має залежати від трудового стажу працівника.
Адже ціни на ліки від трудового стажу хворого теж не залежать.
  • Доходи громадян, зарплата чи від підприємницької діяльності, мають обкладатись податками на рівних з бізнесовими структурами, за однаковою ставкою.
Підприємці, що не ведуть бухобліку товарів, зарплати та податків, що, принаймні, за наявними паперами, не сплачують податок, мають поступитися місцем тим, хто працює легально.
  • Декларування доходів фізичних осіб, що не є зарплатою, автоматично має бути підставою для державної реєстрації цієї особи суб’єктом підприємницької діяльності.
  • Конституційно закріпити заборону на введення будь-яких нових податків, зборів та податкових нововведень окрім зміни ставки податку та пільгових мікроекономічних параметрів.
  • Не збирати податків з імпорту інвестицій.
  • Не порушувати принципу сплати консолідованого податку.
  • Ні в якому випадку не вводити в дію Податковий кодекс в теперішньому варіанті, кількість сторінок якого вже сьогодні перевищує 400 (!!!).
Цей податковий кодекс - засіб, яким узаконюється складність податкового законодавства.
  • Податкова адміністрація, як і КРУ, мусять бути підпорядкованими міністерству фінансів.
  • ДК підприємництва мусить мати право призупиняти будь-яке нормативне рішення міністерств та відомств, доки рішення по даному спірному питанню не буде прийнято на засіданні уряду, а також трактувати та розробляти податкове законодавство.
Звітність

  • Відмінити будь-яку звітність щодо будь-яких інших податків та зборів.
  • Забрати в податкової та інших служб функцію з приймання податкової звітності. Вся звітність, податкова та бухгалтерська, має надходити до управлінь статистики.
Вигоди від такого рішення очевидні. Зараз бухгалтери носять папери до N-ної кількості установ, а в разі реалізації реформи – лише до управлінь статистики.
Для держбюджету від реалізації реформи пряма вигода: не потрібно годувати цілу армію людей, що тільки тим і займаються, що приймають та обробляють звіти, а інші – вигадують та перевигадують нові і нові.
База даних усієї звітності в державі нарешті зосередиться в одних руках.
  • Для зручності приміщення та майно податкових органів, призначені для приймання звітності, мусить перейти у підпорядкування органів статистики.
  • Місця приймання звітності мусять розташовуватися у відповідності до віддаленості від розташування СПД в даній місцевості і бути в кількості, розрахованій по кількості СПД в даній місцевості, а не за адміністративно-територіальною ознакою.
З величезними чергами в місцях приймання звітності слід покінчити.
  • Зобов’язати роботодавців щомісячно надавати звіти контролюючому органу про нараховану, виплачену, депоновану зарплату, лікарняні, інші платежі, передбачені трудовим законодавством, про виплату боргів по зарплатних платежах в розрізі працівників. Такі звіти можуть бути складовою частиною звітності з ПДВ.
Подробиці з такого роду звітів містяться в Концепції реформування трудових правовідносин.
  • Податкові декларації зробити тільки щомісячними з терміном здачі до 20-го числа, наступного після звітного, місяця.
Податковий календар також має бути максимально спрощеним.
  • Дозволеною датою надходження звітності до органу, що приймає звітність, поштою, має бути останній термін здачі, а не 10 днів до останнього терміну здачі, як сьогодні.
Це зрівняє в правах платників податків, що звітуються напряму, з тими, що звітуються поштою. Податкове законодавство мусить бути лояльним до платників, а не до перевіряльників.
  • Дозволити не подавати будь-якої звітності за письмовою заявою платника в разі відсутності доходу від підприємницької діяльності.
Різниця зрозуміла: платник подає заяву і може більше взагалі не носити звітів.

Сплата і розподіл податків

  • Заборонити законом змінювати реквізити податкових платежів інакше, як за спеціальною постановою Кабінету Міністрів і не частіше, ніж раз на рік.
  • Не вважати помилкове надходження податкових платежів на інші рахунки казначейства неоплатою податку.
  • Було б непогано ввести норму, згідно з якою збільшення на протязі року реальних загальних бюджетних надходжень на кожні 10% спричиняло б зменшення наступного року ставки ПДВ на 1%. Конкретні цифри можуть варіюватись.
Така норма дозволить поступово та виправдано зменшувати рівень податкового тягаря.
  • Податок в бюджет має справлятися виключно на один рахунок. Після чого вже казначейство має ділити кошти між державним та місцевими бюджетами за єдиним для всіх регіонів правилом.
  • Максимально зменшити можливості місцевих бюджетів для витрачання коштів. Саме там найбільше зловживань та нецільового використання, за яким практично неможливо вслідкувати. Чим менше розпорядників коштів, тим краще, тим простіше їх проконтролювати.
До того ж, цілі, призначення платежів з місцевих бюджетів можуть бути надуманими. Отже, кошти бюджету передусім мають розподілятись за галузевим принципом.
  • Жорстко прописати в законодавстві можливі статті витрат для місцевих бюджетів.
  • Вивести комунальну сферу, громадський транспорт та ціноутворення з відання місцевих бюджетів. Комунальна сфера має бути в віданні споживачів комунальних послуг через щорічну виборність посад начальників ЖЕКів та розпаювання майна управлінь житлового господарства, ЖЕКів між мешканцями. А ціноутворення має бути ринковим, вільним, без будь-яких обмежень.
Потрапляння грошей до місцевих бюджетів не гарантує їх раціонального та цільового використання. Та й цілі часто можуть бути надуманими. Тому їх необхідно максимально детально виписати в бюджетному законодавстві, контролювати витрачання, в тому числі технічними засобами, не сподіваючись на сумлінність працівників бюджетної та банківської сфери.
Місцеві органи влади не мають контролювати ціноутворення на транспорті, надавати транспортникам ліцензії, а бюджетні кошти не мають іти на “підтримання штанів” комунальних транспортників. Якщо не можуть впоратись, мають банкрутувати та сходити з дороги.

Податкові пільги

  • Податкові пільги мають обчислюватись в відсотках від суми податку, але не більше суми, витраченої платником на пільгові статті замість зменшувати оподатковувану базу.
  • Податкові пільги мають бути зав’язані на динаміку мікроекономічних показників платників, таких як рентабельність, плинність кадрів, створення нових робочих місць, матеріалоємність, використання енергоресурсів, особливо пов’язаних з «критичним імпортом», використання альтернативних енергоресурсів, темпи зростання цін для внутрішнього ринку, експорт, відсоток бартера в розрахунках, виробництво товарів і послуг, що мають приорітетне економічне, соціальне значення, та інші.
  • Такі приорітетні показники та відповідні пільги мають бути спеціально розроблені.
Зав'язка рівня оподаткування на мікроекономічні показники СПД стане стимулом до інноваційної моделі розвитку виробництва та до легалізації бізнесу.
  • Податковий облік основних засобів (в тому числі в сенсі отримання пільг з оподаткуваня) не має відрізнятись від бухгалтерського.
Державні чиновники мають турботитись не про те, як зібрати більше податків, а як заохотити підприємства переозброювати власні виробництва.

Реєстрація

  • Відмінити плату за держреєстрацію, зміни чи скасування держреєстрації СПД та підприємств.
  • Не вимагати для реєстрації нотаріальної завірки документів.
  • Відмінити будь-яку окрему реєстрацію платників ПДВ, єдиного податку, реєстрацію в фондах, податковій міліції, таке інше, оплату за таку реєстрацію.
Наявні проблеми 2

Податкова система України досі містить норми, відповідно до яких СПД мусить платити деякі види податків наперед, ще до того, як заробив хоча б одну гривню! Це стосується єдиного податку, авансових платежів з деяких інших видів податків, які за певних умов СПД мусить платити.
Податкова система України містить норми, відповідно до яких СПД мають податкові зобов’язання незалежно від отримання доходів чи навіть збитковості. Це стосується пресловутої плати за землю.
Отже, СПД, що працюють у сільському господарстві, великі промислові підприємства постійно знаходяться під ризиком у разі неврожаю чи кризи стати боржниками ще й перед податковою. А тепер плата за землю вимиває обігові кошти СПД.

Пропоновані заходи

  • Відмінити всі норми, згідно яких податки можуть справлятись наперед, або не залежати від отримання оподатковуваного доходу.
Не можна заганяти в тінь доходи підприємців-початківців обмеженнями по єдиному чи фіксованому податку. Ясно, що ніхто не буде платити податки до того, як щось заробить. Натомість така норма робить з усіх підприємців злочинцями з самого початку діяльності.
Не можна викручувати руки у великих промислових підприємств, що і без податку на землю ледь зводять кінці з кінцями. Візьміть для прикладу “АТЕК” в Києві…
Не можна ставити в важке становище селян, якщо раптом рік видасться неврожайним, а сума податкових зобов’язань з податку на землю – не зменшиться.
  • Не вводити податок з продажу, оскільки він є дискримінаційним по відношенню до суб’єктів господарювання, які “накручують” низьку маржу, щодо виробничих підприємств з великою долею матеріальних витрат та витрат на зарплату. В той час, як держава має всіляко підтримувати таких суб’єктів. Вони є соціально корисними для України.
В цьому випадку сума лише цього податку буде більше, ніж вся додана вартість, створена СПД без врахування податку з продажу, податкові зобов’язання з’являться навіть по операціях, на яких буде нульова рентабельність, або збиток.

Наявні проблеми 3

Податкова система України покладає податковий тягар на населення, яке не виробляє доданої вартості, а споживає, замість того, щоб весь податковий тягар покладати на бізнес, де додана вартість створюється.
Створюється жахлива ситуація, коли навіть за умови відсутності доходів частина населення буде мати податкові зобов'язання! Це передусім стосується податку на нерухомість та податок з власників транспортних засобів.
Але те саме стосується плати населення за послуги монопольних підприємств, що надають комунальні послуги, послуги з поховання (!), тощо.
Більше того, податковий тягар, який держава примушує нести населеня, порушує права людей:
  • Люди мусять платити державне мито за отримання паспортів, без яких не можна обійтись в Україні.
  • Люди мусять платити податки за здійснення будь-яких необхідних нотаріальних дій, за зміну місця проживання при купівлі-продажу нерухомості, навіть за оформлення спадщини!
  • Люди мусять платити державі за судочинство! Без грошей жоден суд людину не захистить!
Список можна продовжувати.

Пропоновані заходи

  • Податки має сплачувати тільки бізнес.
  • Відмінити оподаткування продажу нерухомості фізичними особами.
Це порушення права на свободу пересування. Більшість людей продають та купують житло заради зміни місця проживання. Податок заганяє ринок в тінь, тобто робить з людей злочинців.
Люди не мусять сплачувати податок за зміну місця проживання.
Інше питання - комерсанти.
  • Слід поставити умовою, коли дохід від продажу нерухомості буде неоподатковуваним, одна купівля та продаж тої самої нерухомості за триста шістдесят п’ять днів або обмін нерухомості, та запровадити збирання 20% ПДВ лише з різниці між сумою купівлі та продажу.
  • Відмінити оподаткування наслідування, дарування нерухомості фізичними особами.
Не можна вважати моральним становище, коли люди, в яких в сім’ях горе, що поховали своїх рідних, не можуть отримати спадщину через те, що сума податку на спадщину перебільшує суму їх доходу, а, враховуючи ціни на нерухомість, то й багатократно.
І кому ж ця спадщина тоді дістанеться? Ясно: державі, або більш грошовитим спадкоємцям!
  • Ні в якому випадку не вводити податок на нерухомість.
Ринок нерухомості буде загнано в тінь. А нюанси податкового законодавства податкові органи будуть використовувати проти бідних людей, скажімо, спадкоємців, або тих, що втратять джерела колишніх доходів і будуть змушені ще й продавати власне житло, щоб не платити цей безглуздий податок.
Податок на нерухомість з розрахунку 0,1% від вартості майна, що перевищує 100’000,00 грн., буде стосуватися і більшості простих громадян. Адже вартість часток у володінні більшості сімей в успадкованих чи приватизованих квартирах в містах України досягає цієї суми.
  • Слід обкладати ПДВ з більшою відсотковою ставкою, наприклад, 30%, з операцій продажу кінцевому споживачу дорогих автомобілів чи будинків та інших предметів розкошу, доходів ігрового бізнесу, букмекерських контор, тощо.
Такий підхід є справедливим, оскільки покладає податковий тягар на ті структури, які
виробляють додану вартість, а не споживають її, а отже вже сплатили податки.
Такий підхід не містить небезпеки соціального невдоволення, яке ми вже побачили при спробах ввести податок на нерухомість, або збільшення транспортного збору.

Наявні проблеми 4

В податковому і банківському законодавстві існує лазейка – дозволеність знімати грошові кошти з рахунків СПД в банках на господарчі потреби, на покриття видатків на відрядження, лікарняні без оплати податків. Внаслідок чого власники таких СПД, назвемо їх фірмами-одноденками, знімають значні суми з рахунків і повністю їх спорожняють. Готівка ділиться між подільниками, а борги вішаються на СПД, яке володіє рахунком, і яке більше ніколи не буде здійснювати підприємницьку діяльність.

Пропоновані заходи

  • Для рішення цієї проблеми слід ввести обов’язковість сплати 20% від суми списання готівки та сум, що направляються на зарплату, дивіденди, добові, лікарняні, господарчі потреби шляхом безготівкового перерахунку в якості ПДВ, або, відповідно, податків на прибуток підприємств чи податку на доходи фізичних осіб в день таких платежів, а в випадку затримки виплати – не пізніше, ніж на 15-й день з місяця їх нарахування.
  • Якщо призначенням є зарплата, оплата лікарняних, дивіденди, добові на відрядження, то ПДВ сплачується до бюджету в день списання з розрахункового рахунку Покупця.
  • Якщо призначення – господарчі потреби, ПДВ сплачується на розрахунковий рахунок постачальника товарів, послуг (далі – Постачальника), відповідно до податкових накладних Постачальника.
  • В цьому випадку Постачальник відпускає товари та послуги за готівку за ціною без ПДВ, видає Покупцю податкову накладну на повну суму з ПДВ в 3-х примірниках (третій примірник – банку).
  • Підзвітна особа звітується перед Покупцем авансовим звітом на суму без ПДВ.
  • Покупець списує з розрахункового рахунку кошти для розрахунку з підзвітною особою без ПДВ і сплачує 20% ПДВ від цієї суми на розрахунковий рахунок Постачальника.
  • В випадку авансового списання коштів з розрахункового рахунку Покупця, 20% ПДВ перераховуються на спеціальний рахунок в банку, з якого будуть списані на розрахунковий рахунок Постачальника відповідно до податкової накладної Постачальника на дату отримання її банком.
  • Отже, кожний платник ПДВ мусить мати спеціальний рахунок в банку, підзвітний податковій, для тимчасового зберігання сум ПДВ, сплачених при отриманнні авансових сум з призначенням господарчі потреби чи відрядження окрім добових.
  • Один примірник податкової накладної віддається банку для підтвердження платежу.
  • Банк щомісячно звітує перед управлінням статистики про суми, Покупців, Постачальників та рахунки, з яких і на які було перераховано ПДВ.
  • Банк, що дозволив провести сплату вказаних вище платежів без попередньої оплати 20% ПДВ, вважається винним в порушенні податкового та банківського законодавства і мусить сплатити передбачені законодавством для таких випадків штрафні санкції, а в випадку дійсного злочинного використання таких коштів, на банк має бути обернено всі збитки держави та третіх осіб, пов’язані з наслідками таких операцій. В випадку повторного порушення вказаної норми банк повинен бути позбавленим права здійснювати банківську діяльність.
  • Дебетовий та кредитовий ПДВ обліковується Постачальником та Покупцем на дату оплати ПДВ з розрахункового рахунку Покупця та отримання ПДВ на розрахунковий рахунок Постачальника відповідно.
  • Наявність дебетового сальдо ПДВ у покупця не може служити підставою для несплати 20% ПДВ по вищевказаних операціях.
Така схема дозволить:
  • попередити списання коштів з розрахункового рахунку СПД без попередньої оплати податків;
  • вести справедливий облік ПДВ у Покупців і Постачальників;
  • ризиковість схеми для Постачальників дозволить знизити зацікавленість у торгівлі за готівку та буде сприяти торгівлі саме за безготівковим розрахунком, що буде мати сприятливий вплив на легальну економіку.
Це разом з забороною єдиного податку для підприємців буде засобом проти ухиляння від оподаткування через “фірми-одноденки” та СПД на єдиному податку, які замість бюджету отримують гроші за “конвертацію”.

Наявні проблеми 5

Податкова система України містить ще ряд прогалин, завдяки яким СПД ухиляються від оподаткування.
Це передусім нерівність оподаткування для СПД, що діють за звичайною системою оподаткування та спрощеною. Чимало СПД-підприємців на спрощеній системі оподаткування працюють в якості “конвертаційних центрів”.
Ще одна лазейка – продаж неіснуючих товарів і послуг на користь СПД, зареєстрованих в оффшорних зонах чи взагалі за кордоном, або реальних товарів і послуг за заниженими цінами або перерахування коштів на їх рахунки за надумані послуги, неіснуючі товари, або реальних за завищеними цінами з ціллю зменшити базу для оподаткування в Україні.
Ще одна лазейка – нерівність між оподаткуванням ФОП і прибутку, в тому числі дивідендів. Отже, власникам СПД вигідніше розподіляти між працівниками власні дивіденди в конвертах, а зарплату залишати на мінімальному рівні.

Податкова система України надає невиправдані преференції для СПД, зареєстрованих в оффшорних зонах та спеціальних економічних зонах на території України. СПД, що діють на території України, поставлені в нерівні умови. Порушено один з основних принципів сприяння держави бізнесу – принцип рівності всіх учасників.
В той же час, СПД та їх закордонні учасники інвестували в Україну саме під такі пільгові умови. Примусове скасування СЕЗ порушуватиме права інвесторів.

Пропоновані заходи

  • Скасувати вільні економічні зони, але поступово, так, щоб не порушити права інвесторів. Вони мусять добровільно зробити свій вибір на користь скасування пільг по ВЕЗ, або залишитися на старій системі оподаткування, включаючи всі податки і збори, які відміняються, та за тими ж ставками, що діють нині, окрім прибуткового податку з громадян, що має стати все ж 20% замість 13%.
  • Заборонити будь-яку економічну діяльність суб’єктів підприємницької діяльності, зареєстрованих в оффшорних зонах, за виключенням інвестування.
Спрощена система оподаткування, спеціальні економічні зони, можливість ухиляння від оподаткування та вимивання коштів і ресурсів через оффшорні зони мусять бути відмінені.
Якщо доходи юридичних чи фізичних осіб будуть оподатковуватись за різними ставками оподаткування, доходи і зарплати не стануть легальними.
Всі господарюючі суб’єкти, платники податків мають перебувати в рівних умовах.
  • Суб'єкти підприємницької діяльності, зареєстровані в оффшорних зонах, не можуть бути отримувачами будь-якої продукції, товарів та послуг з території України.
Наявні проблеми 6

Діяльність інтернет-платіжних систем, отримання доходів через ці системи громадянами та СПД не регулюється законодавством і ніяк не відслідковується.

Через повну безконтрольність інтернет-бізнес в Україні взагалі не оподатковується.

З іншого боку, СПД, що бажають працювати чесно, на законних підставах, не мають такої можливості через законодавчу неврегульованість, а отже небезпеку трактування їх дій щодо податкового обліку в інтернет-бізнесі проти них.

Постанови НБУ щодо надання права на здійснення інтернет-платежів на території України лише банкам ставлять під сумнів легальність, роблять ризикованим здійснення операцій за допомогою платіжних систем, що є на сьогодні популярні в Україні, але не є банківськими установами.

Через кризові явища в сфері банківського кредитування потерпіли фіаско банківські установи, що потягнуло за собою також кризу платежів СПД, кошти яких залишились замороженими на рахунках фінансово неспроможних банківських установ.

Проте, через складність подолання бар’єрних обмежень при реєстрації банківських установ конкуренція на ринку банківських послуг обмежена. СПД стали заручниками незаконного пробанківського протекціонізму в політиці НБУ та штучно створених криз.

Пропоновані заходи

  • Інтернет-проекти мусять безоплатно реєструватися в спеціальній інтернет-системі міністерства статистики (податкової служби) (далі Системі), через яку і мають проводитись розрахунки (доходи і видатки) інтернет-проектів, сплата податків. На підставі даних Системи має проводитися розрахунок податкових зобов’язань власників інтернет-проектів.
  • Доходи і видатки СПД, проведені через Систему, мусять мати юридичну силу для врахування їх в податковому та бухгалтерському обліку на рівних із існуючими системами оподаткування.
  • Всі інтернет-проекти на території України, що отримують доход, мусять належати виключно офіційно зареєстрованим СПД.
  • В цій Системі мають зареєструватися всі платіжні системи та інтернет-провайдери, що хочуть діяти на території України, проводити всі розрахунки через цю Систему. В іншому випадку їх діяльність на території України мусить бути заборонена і заблокована технічними засобами.
  • Інтернет-провайдери мусять бути зобов’язаними надавати хостинг-послуги або використовуючи звичайну систему грошових розрахунків та документальне оформлення, або через зареєстровані у Системі платіжні системи. В іншому випадку діяльність таких провайдерів на території України мусить бути заборонена.
  • Всі інтернет-проекти, які отримують доход в Україні минаючи цю Систему, мусять вважатися нелегальними та підлягати примусовому закриттю.
  • Треба законодавчо заборонити на території України перевід інтернет-грошей в готівку чи безготівкові гроші оминаючи Систему.
  • Вимоги до Системи мусять містити в собі ідентифікацію СПД, що проводять розрахунки, платіжних чи банківських систем, що забезпечують ці розрахунки, ідентифікацію призначення платежу, підсумовування в розрізі часових відрізків, СПД, призначення платежів, фіксацію сплачених податків, фіксацію результатів податкової звітності СПД, в тому числі в розрізі тої, що стосується інтернет-бізнесу, відображення всіх даних в режимі реального часу, захищеність даних, доступність Системи для оплати податків та відображення звітності для будь-якого СПД, в тому числі щодо операцій, що не стосуються інтернет-бізнесу.
Так можна вибудувати прозору і справедливу систему визнання, легалізації і контролю за діяльністю інтернет-бізнесу, поставити обіг інтернет-грошей на законну, легальну, відповідальну основу.

  • Норми податкового законодавства та законодавства, що регулює відносини у сфері грошей для інтернет-проектів не мають відрізнятись від звичайних.
  • Діяльність інтернетних платіжних систем в Україні мусить регулюватись законом.
  • Здійснювати розрахункове обслуговування клієнтів в Україні, в тому числі в інтернеті, повинні мати право не тільки банки, але будь-яка бізнесова структура-СПД, в статутних документах якої така діяльність передбачена.
  • Реєстрація банківських установ має відбуватися без будь-яких додаткових обмежень щодо розміру статутного капіталу чи інших обмежень.
Це спростить вихід на ринок банківських послуг нових гравців, посилить конкуренцію, розв’яже руки СПД у галузі грошових розрахунків.

Концепцію податкової та бюджетної реформи слід розглядати як складову частину реформ, серед яких невід’ємною частиною є Концепція реформування пенсійного та соціального страхування та державних соціальних фондів і Концепція реформування трудових правовідносин.
Теги:  економіка, конституційна реформа, бюджет, інвестиції, підприємництво, судова реформа, податкова політика, антимонопольна політика,  0 коментарів     залишити коментар

 vmax1
24.04.2008 03:31
КОНЦЕПЦІЯ РЕФОРМУВАННЯ ЖИТЛОВО-КОМУНАЛЬНОГО ГОСПОДАРСТВА УКРАЇНИ
Пропонована концепція спрямована на вирішення наступних загальних проблем житлово-комунального господарства України:
  • некерованість, неконтрольованість, низька якість роботи та надаваних послуг ЖЕКами;
  • фінансова неспроможність житлово-комунальної сфери;
  • застарілість та низька ефективність, вразливість, в тому числі перед ціновим фактором, існуючої системи енерго- та теплозабезпечення міських помешкань;
  • нерівноправність відносин, незахищеність мешканців перед свавільними діями постачальників комунальних послуг.
Замість непопулярного і непотрібного нікому підвищення цін на комунальні послуги слід змінити відносини власності в комунальній сфері, передати бразди правління комунальним господарством мешканцям будинків і надати їм в цьому питанні свободу ціноутворення. Це прибере невдоволення мешканців діями міської влади і зробить самих мешканців справжніми господарями становища.

Слід мати на увазі також наявність інших проблем:

  • Не вирішено на законодавчому  рівні питання про те, щоб жодне земельне питання, питання забудови не вирішувалось без попереднього погодження (місцевого референдуму) серед мешканців, в чиєму районі, мікрорайоні планується будівництво чи землевідведення.
  • Не розділено в натурі майно будинків, сходові клітини, коридори, горища та прибудинкові території. Відповідні документи не роздані мешканцям. Отже, ніхто не знає, що чиє. Чим і користуються ділки, безкарно займаючи цужі площі та будуючи на них власні мансарди чи навіть цілі будинки, нехтуючи інтересами та правами мешканців. Адже за законом все це майно перебуває у спільній сумісній власності всіх мешканців будинку.
  • Шахраї, що незаконно приватизували, відібрали, побудували свої приміщення на чужих або загальних площах, а також міські, районні та ЖЕКівські чиновники, які незаконно надали їм відповідні документи, не тільки не покарані, не зупинені, але й далі натхненно продовжують свою діяльність. Результат – конфлікти з мешканцями, утиск їх прав з боку забудовників та місцевої влади.
  • Генеральні плани в містах України ніким не контролюються, непублічні, що спричиняє зловживання, перед усе – з боку міських чиновників-хабарників.
  • Забудова хрущівок дуже стара і під час пікових перевантажень система електрозабезпечення дає збої: гасне світло, плавиться проводка. Якщо переходити на автономне електроопалення та електропідігрів води, що актуально нині, необхідно цю систему модернізувати, підвищити її надійність на порядок чи два…
  • Ще з часів президента Кучми в усіх будинках в містах було демонтовано систему прийому ефірного телебачення. Поновлювати її ніхто не поспішає. Але ж людям завдано колосальних збитків! В Україні розгорнуто кампанію з припинення трансляції телевізійних каналів в ефірі. Натомість компанії кабельного телебачення наживаються.
  • Цифрове ТБ не має виміщати ефірного ТБ. Воно потрібне. Чимало людей не хочуть платити кабельним баронам і мають саме ефірне ТБ. Скасування ефірного ТБ - це корупційний проект, який підтримують також вороги свободи слова в країні.
    Тепер будь-який канал можна буде не пускати в ефір через ніби-то непопулярність.
  • Офісні споруди, висотні житлові будинки зводяться та реконструюються без обов’язкового передбачення підземних паркінгів та бомбосховищ. Такий стан речей не сприяє вирішенню проблеми парковок в бізнесових районах міст та робить міські помешкання вразливими, враховуючи нові реалії часу.
  • Не досліджуються і не розробляються проекти побудови або обладнання будинків автономними вітро- та світлоенергетичними установками. Результат – українці живуть в страху чергового кардинального подорожчання опалення та комунальних послуг або їх повної відсутності, а існуюча система опалення та водопостачання не змінюється.
Заходи з реформування житлово-комунального господарства

  • Вивести всі ЖЕКи, УЖГ разом з їх майном з комунальної власності.
  • Законодавчо затвердити право власності на майно ЖЕКів та УЖГ за всіма і кожним мешканцем, що володіють житлом на території відповідних ЖЕКів та УЖГ з правом голосу пропорційно до займаної площі їх житла.
  • Такі права власності мусять бути закріпленими на паперових, завірених нотаріусом, документах.
  • Новоутворені житлово-експлуатаційні організації мають бути неприбутковими, як і теперішні ЖЕКи, а права власності на це майно мусять бути невід’ємними від прав власності на житло на території даного ЖЕКу, УЖГ.
Це принципове питання реформи житловокомунального господарства. Оскільки місцеві чиновники зацікавлені в тому, щоб мешканці будинків створювали ОСББ (організації співвласників багатоквартирних будинків) на базі майна самих будинків і не відібрали майно сучасних ЖЕКів та управлінь житлового господарства при місцевих органах влади.
Але це майно створене багаторічними зусиллями, трудами та коштами мешканців будинків! І не розпаювати це майно між мешканцями означає тільки одне – вкрасти його в них!
Далі. Всі, напевно, знають, що розмовляти з працівниками ЖЕКів про неналежне виконання ними комунальних послуг – лише вкорочувати собі життя…
Але, якщо начальник ЖЕКа знатиме, що навесні я чи Ви виступите перед зібранням мешканців мікрорайону та розповісте про роботу ЖЕКу під його керівництвом усім людям, що будуть за його голосувати, напевно, працівники ЖЕКів будуть більш чемними та дисциплінованими. Отже, слід:
  • Зробити посаду начальника ЖЕКу щовесни виборною всіма мешканцями на теріторії ЖЕКів. А посади керівників підприємств, що займаються водо-, газо-, теплопостачанням, водовідведенням та утилізацією смітття, тощо зробити виборними всіма керівниками ЖЕКів.
  • Газо-водо-каналізаційні та інші мережі повинні залишитися у власності відповідних комунальних підприємств: водоканалів, енергопостачальних компаній, таке інше. Корпоратизація та приватизація цих підприємств неприпустима.
    Пропонована реформа ставить ЖЕКи і результати їх роботи в залежність, під контроль та під звітність від і перед тими, кому вони вигідні, тобто, мешканцями.
    Залежність і підзвітність ЖЕКів органам місцевого самоврядування вже показала власну неспроможність та неефективність.
    Проста приватизаія ЖЕКів, без закріплення прав власності на їх майно за мешканцями, перетворення їх на бізнесові структури, незалежні від мешканців, може привести лише до покращення наповнення гаманців цих бізнесструктур, а не до покращення відношення до мешканців і до виконання своїх обов’язків.
    Потім цю власність в бізнесменів не вирвеш і зубами, а вони докладуть усіх зусиль для того, щоб мешканці не мали ніякої інформації про їх роботу.
    Реформування  ЖЕКів цілком, без створення окремих ОСББ для кожного будинку, вигідніше, оскільки:
    • не буде потребувати руйнування існуючих, вже налагоджених систем і зв’язків, інфраструктури;
    • не призведе до втрат і необрахованості майна;
    • зменшить вплив нерівномірності умов, собівартості на ціноутворення;
    • не призведе до роздуття керівних штатів, масового звільнення нині працюючих кадрів;
    • запобіжить руйнації системи паспортного контролю.
  • На підготовчому етапі провести максимально повний аудит господарської, фінансової діяльності, цільового використання коштів і майна ЖЕКів та УЖГ.
Повний аудит ЖЕКів необхідний не тільки для відведення новими начальниками відповідальності від себе, виявлення фінансових зловживань, але і для того, аби точно визначити частки, які мають згідно законодавства про приватизацію державного житлового фонду нести держава і мешканці в фінансових затратах на ремонт будівель, виявити справжню рентабельність та обгрунтованість існуючих тарифів на комунальні послуги.
  • Прибутки від реклами, оренди, паркування і т. ін. в будинках, на території ЖЕКів мають іти на потреби ЖЕКів.
Очевидно, що якщо ці кошти будуть надходити на рахунки ЖЕКів, слухи про збитковість житловокомунального господарства українських міст виявляться сильно перебільшеними!
  • Всі кошти від реклами і оренди та іншого поза межами територій ЖЕКів мають іти на ремонт і оновлення автодоріг.
  • Провести повну ревізію дотримання прав власності мешканців будинків на дахи, підвали, коридори, сходові площі, прибудинкові території, інше. Зняти з роботи всіх винних в порушенні цих прав. Повернути незаконно відчужену власність її законним власникам, тобто мешканцям будинків. Відшкодувати завдані збитки.
  • Оформити паперами права власності мешканців будинків на вказане вище майно та на майно ЖЕКів і УЖГ, що буде закріплене за ними.
Такі зміни забезпечать недоторканість майна, що закріплене за мешканцями і визначено в натурі та в документах на право власності. Тоді зайняти, наприклад, прибудинкову територію чи горище без згоди мешканців стане неможливо.
  • Зобов’язати ЖЕКи під керівництвом новообраних начальників ЖЕКів провести оцінку стану конструкцій будинків та прибудинкових територій та визначитись з необхідністю, строками та сумою ремонтних і профілактичних робіт по них.
  • Відшкодувати витрати на ремонтні і профілактичні роботи в будинках та на прибудинкових територіях, які мали проводитись, але не проводились за станом на дату передачі майна мешканцям відповідно до проведеної оцінки (див. вище) за рахунок держбюджету та місцевих бюджетів.
  • За кошти ЖЕКів або винних осіб поновити демонтовані системи прийому ефірного телебачення в будинках.
  • Такі суми витрат мусять бути за результатами оцінки стану конструкцій будинків та прибудинкових територій оформлені в якості державного боргу.
Де взяти кошти? Має бути спеціальна державна програма, стаття в бюджеті. Багатомільярдні резерви Національного Банку мусять працювати на благо українців. Адже це – питання справедливості.
Мешканці не винні. Це їх ошукали. Вони не повинні платити за злочини та бездіяльність інших людей і не мають від цього страждати.
Та й злодії, що підписували ухвали, рішення та акти, брали гроші, хабарі, сидять на тих самих посадах в органах місцевої влади та житлово-комунальної сфери. Вони теж можуть відповісти на питання звідки взяти кошти…
  • Відмінити будь-які рішення та закони, що позбавляють мешканців права або можливості приймати телевізійний сигнал з ефіру.
Влада мусить захищати інтереси простих громадян, а не власників мереж кабельного телебачення.
  • Зробити отримувачами і розпорядниками бюджетних коштів на комунальне господарство не місцеві бюджети, а ЖЕКи, які згідно житлового законодавства мають визначати суми бюджетних коштів, необхідні для утримання свого господарства та звітуватись за їх використання.
  • Жодне земельне питання, питання забудови не може вирішуватись без попереднього погодження (місцевого референдуму) серед мешканців, в чиєму районі, мікрорайоні планується будівництво чи землевідведення.
  • Жодна офісна споруда, висотний житловий будинок не повинні зводитись або реконструюватись без передбачення підземних паркінгів та бомбосховищ. Така норма має бути закріплена в міських, а в перспективі в державних будівельних правилах, на законодавчому рівні.
  • Слід законодавчо закріпити норму, згідно з якою ЖЕКи, або інші організації чи суб’єкти підприємницької діяльності, що надають будь-які комунальні послуги чи послуги зв’язку, не матимуть права на безакцептні нарахування за ці послуги. Відповідно мають бути заборонені рахунки на оплату цих послуг в безакцептній формі.
  • Відповідно, ці рахунки мають бути позбавлені від нарахувань одночасно за декілька різних послуг. Споживачі мають право не оплачувати рахунки за одні послуги та оплачувати рахунки за інші.
  • Слід надати мешканцям та споживачам вказаних послуг право не погоджуватись на оплату. І в цьому випадку необхідно зобов’язати надавачів послуг офіційним листом з повідомленням надсилати на адресу споживача акт виконаних робіт. В випадку неакцептування акту виконаних робіт саме надавач послуг, а не споживач має обов’язок або погодитись на неоплату та скасувати нарахування, або в суді доводити власну правоту.
  • Рішення суду на користь надавачів комунальних послуг має бути оформлене виконавчим листом та скероване в структури, що нараховують та сплачують дохід споживачу комунальних послуг. По аналогії з аліментами.
  • Слід законодавчо заборонити постачальникам комунальних послуг припиняти надання комунальних послуг населенню на будь-яких підставах, окрім рішення суду, що вступило в законну силу.
Монополізм постачальників та безправ’я споживачів в комунальній сфері мусять бути подолані!
Невнесення або недовнесення плати за комунальні послуги ставить постачальників комунальних послуг перед проблемою зниження доходів та необхідністю вибивати покриття збитків з місцевого та державного бюджетів.
Для населення ж припинення постачання комунальних послуг означає лихо, неможливість жити в помешканні через порушення санітарних норм, а для хворих, немічних, старих та дітей – просто смерть!
Через проблеми з підвищенням цін та постачанням газу та інших енергоносіїв наші міста ризикують залишитись взимку холодними. А отже,
  • Владні структури мусять ініціювати чесні дослідження щодо того, які альернативні системи опалення, електро-теплопостачачання для яких типів будинків підійдуть найкраще, які будуть терміни їх окупності. Мусять бути розроблені відповідні програми здешевлення та покращення надійності цих систем.
  • Нині діючі системи мусять бути демонтовані, труби та інше майно направлені на металобрухт чи іншим чином корисно використані, а залучені таким чином кошти скеровані на здешевлення переобладнання будинків альтернативними системами електо-, теплопостачання та опалення.
  • Влада мусить забезпечити публічне та методичне обговорення і роз’яснення щодо цієї теми.
  • Найкращі програми мусять отримати кредити під переобладнання цих будинків. Мають бути проведені міжнародні тендери на залучення таких кредитів (закордонні кредити, як правило, дешевше). А закривати кредити має населення через оплату на деякий час комунальних послуг за старими, більш високими, цінами, бюджет та благочинні організації, міжнародні гранти.
Пропоновані новації дадуть зелене світло для справжнього місцевого самоврядування мешканців, а не самоврядування місцевих чиновників!

Ресурси для здійснення пропонованих заходів:

Покращення контролю та наявність реального зворотнього зв’язку з мешканцями-власниками призведе в загальноукраїнських масштабах до чималих сум економії, спонукатиме до раціонального використання ресурсів.

Очевидно, що в загальнодержавному масштабі додадуться витрати, пов’язані з виборами начальників ЖЕКів (постійні, за рахунок ЖЕКів), аудитом ЖЕКів (разові, за рахунок бюджету), можливим збільшенням витрат на ремонт будинків з боку держави (строки залежать від аудиту та грунтуються на вимогах законодавства, за рахунок бюджету), відновленням незаконно зламаної системи прийому ефірного телевізійного сигналу (разові, спірні), модернізацією систем тепло-енергопостачання, роз’яснювальною та дослідницькою роботою.

Пропонована реформа житлово-комунального господарства потребуватиме внесення змін до законодавства, зокрема, про приватизацію державного житлового фонду, податкового, бюджетного законодавства, в галузі цінних паперів і таке інше.

Вирішення питання лише на місцевому рівні не призведе до невідворотності змін, не змінить відносин власності, а, отже, не зазнає їх позитивного впливу на свідомість та відповідальність в своїх діях як мешканців, так і начальників ЖЕКів, не забезпечить недоторканості майна, що належить міській громаді.

На місцевому рівні можна спробувати лише здійснити експеримент, опробувати елементи реформи, “набити шишки”, набратися необхідного досвіду для подальшого запровадження реформи на всі міста України.

Ризики:

Нажаль, в Україні при загальній пасивності населення можливий спротив з боку політичних, соціальних та економічних груп, яким вигідне сьогоднішнє становище в житлово-комунальній сфері та не вигідні зміни, що може спричинити половинчастисть та незавершеність заходів, а, отже, непередбачувані видатки і результати, компрометація ідеї реформування житлово-комунальної сфери.
Теги:  економіка, місцева влада, бюджет, сфера послуг, зв’язок, демократія, голосування, комунальне господарство, енергетика та енергозбереження, права споживачів, ціни, власність на землю, цінні папери, технології, податкова політика, будівництво та архітектура, антимонопольна політика,  4 коментарі     залишити коментар

 vmax1
13.12.2007 20:33
КОНЦЕПЦІЯ МЕДИЧНОЇ РЕФОРМИ
КОНЦЕПЦІЯ МЕДИЧНОЇ РЕФОРМИ
Наявні проблеми 1

В Україні і в усьому світі іде неоголошена війна проти дітей. Дітей, що ще не вийшли з утроби матері, що не здатні себе захистити чи засвідкувати про злочин, який здійснюють проти них, проти їх життів, мільйонами вбивають, а держава не тільки дозволяє це робити, але й оплачує зарплатню державним же "медикам"-катам.

За деякими дослідженнями на кожну жінку в Україні доводиться по дві вбиті абортами дитини! За роки незалежності в Україні “матері” руками лікарів-катів вбили 30 мільйонів дітей! Ріки крові вбитих дітей волають до Бога!

Така Україна ніколи не переможе!

Таке становище є, не дивлячись на те, що законодавство України не засуджує навіть такого дикунства, як відмова батьків від власних дітей. Батькам, що відмовились від своїх дітей, нічого не загрожує! Але безсердечні батьки та кати в білих халатах продовжують проливати невинну кров!

Пропоновані заходи

Україна мусить засудити вбивство ненароджених дітей - аборти прирівнявши їх до умисного вбивства, зупинити практику абортів та припинити будь-яке фінансування абортаріїв.

В законі мусить бути прописано, що:

- Лікарі, які практикували вбивство ненароджених дітей, мусять бути звільнені з роботи в медичних та дитячих установах.
- Уряд мусить створити реєстр, переписати як лікарів-катів, так і “матерів”, що пішли на аборт.
- Цим людям назавжди заборонити обіймати посади, пов’язані з медициною та управлінням іншими людьми, позбавити права засновувати цілком і частково підприємницькі структури.
- Акції, паї та підприємницькі структури, якими вони володіють, мусять бути відібрані та продані на аукціонах.

Не можна НЕлюдям давати доступ до життя і здоров’я інших людей, а особливо дітей. Людям, для яких життя інших людей – ніщо, не можна давати право керувати іншими людьми. Наслідки рано чи пізно дадуться взнаки.

Наявні проблеми 2

В ЗМІ нещодавно пройшли жахаючі повідомлення про те, що в медустанові однієї з країн, де на практиці реалізується концепція страхової медицини, без належного медичного догляду померла дівчина, яка не мала відповідної медичної страховки.
Проте громадськість, зазомбована загальним “одобрямсом” в ЗМІ щодо теми впровадження концепції страхової медицини, навіть не звернула на ці повідомлення уваги!
Перехід від бюджетної загальної медицини до страхової порушує права на медичну допомогу тих громадян, які з будь-яких причин не змогли надати медустанові власного страхового полісу, не мають якогось штампу в документах чи не вирішила будь-якого іншого бар’єрного питання.
Страхова медицина не вигідна людям, що з різних причин мають довготривалі, хронічні, складні, з коштовним лікуванням хвороби. Страхові компанії докладуть усіх зусиль аби просто здихатись від незручних клієнтів.

Пропоновані заходи

Тому перехід в Україні від існуючої системи медобслуговування до страхової медицини є неприпустимим!

Наявні проблеми 3

Документальна фіксація спілкування з медпрацівниками є односторонньою, такою, що вигідна тільки самим медпрацівникам, але не пацієнтам. Усі без виключення медичні документи утримуються медпрацівниками і не надаються пацієнтам чи батькам неповнолітніх (неправомочних) пацієнтів (надалі – пацієнтів). Медпрацівники не зобов’язані надавати медичні документи пацієнтам, звітуватися перед ними та іншими організаціями і посадовими особами щодо надання медичної допомоги.
Права пацієнтів ніяк не захищені від неадекватної, несправедливої документальної фіксації процесу надання медичної допомоги або і повної її відсутності.
Таке становище призводить до зловживань з боку медиків. В Україні склалася ситуація, коли до поліклініки для отримання медичної допомоги слід ходити не інакше як із диктофоном та понятими. Користуючись непублічністю діяльності лікарі вже втрачають будь-яке моральне обличчя. Пацієнти, а, що найболючіше, наші діти, стають заручниками бажання чи небажання лікарів надавати їм допомогу.
Батьки несуть відповідальність за дотримання прав їх дітей. Так само і дорослі пацієнти перші зацікавленні в дотриманні своїх прав з боку медпраівників та в належному медичному обслуговуванні. І в їх інтересах є контроль за збереженням медичних документів, що свідчать про дії чи бездіяльність лікарів.

Пропоновані заходи

  • Тому медичні картки, історії хвороби та інші медичні документи пацієнтів не можуть вважатися власністю медичних закладів, оскільки є єдиним джерелом доказової інформації для захисту прав пацієнтів. Нормативні документи, накази, якими обмежуються права пацієнтів отримати медичні документи чи мати їх на руках у будь-який момент, мають бути відмінені. Факти будь-якого перешкоджання пацієнтам отримати медичні документи чи мати їх на руках, мусять жорстко каратися.
Наявні проблеми 4

Інструкції та перелік медичних документів не мають залежати від непублічної та безвідповідальної волі чиновників, але бути під контролем публічних виборних органів влади.

Пропоновані заходи

  • Тому перелік медичних документів та інструкції з їх заповнення мусять бути жорстко виписані в законодавстві.
Наявні проблеми 5

Відомо, що лікарі та лікувальні установи безвідповідально ставляться до правильності, чіткості та доказовості і захищеності документів, з яких складається історія хвороби чи медична картка пацієнта. Багато паперів, що нібито є медичними документами, насправді взагалі не є документами, але лише папірцями без розбірливих підписів, печаток відповідальних за складання документу осіб та ще й з незрозумілим вмістом, з текстом, написаним нерозбірливим почерком.
Зрозуміло, що таке ставлення лікарів до документального оформлення медобслуговування пацієнтів склалося через непублічність та безкарність медпрацівників. Вони знають, що ніхто не зможе забрати в них ці документи, а в разі крайньої потреби вони з легкістю перепишуть історію хвороби, перероблять відповідні папери, викинуть непотрібні чи компрометуючі папери і записи. Цьому мусить бути покладено край!

Пропоновані заходи

  • Тому історія хвороби пацієнта має бути прошнурована, пронумерована та скріплена підписом самого пацієнта, підписами лікарів і печаткою медичної установи.
  • Всі без винятку записи в медичній картці пацієнта мусять бути завірені печаткою лікаря.
  • Медична картка або історія хвороби мусить видаватися пацієнтам негайно, за їх першою вимогою, під розписку, а також здаватися до відповідних медустанов виключно під розписку.
  • Медичні установи, що приймають до себе на лікування пацієнтів, мусять видавати їм розписку про прийом пацієнта з зобов’язанням дотримуватись їхніх прав, що мають бути чітко виписані в відповідному законодавстві.
Наявні проблеми 6

Відоме явище так званої “лікарської солідарності”. Воно виражається через повальну кругову поруку в медичних закладах, покриванням винних у зловживаннях та злочинах лікарів з боку одне одного, керівників медичних закладів та чиновників від медицини.
Очевидно, що керівники медустанов мусять бути більш зацікавлені в догоджанні саме пацієнтам.

Пропоновані заходи

  • Тому головні лікарі районних поліклінік мусять щорічно обиратися населенням району, а щодо їх діяльності перед виборами мусять проводитись щорічні збори мешканців району.
  • Лікарі поліклінік не мають бути поділеними між дільницями, а мають бути самостійними та загально доступними для всіх мешканців.
  • Зарплата лікарів та дохід клінік мають напряму залежати від кількості прийнятих відвідувачів, що не мають до лікаря чи клініки претензій. Це можна реалізувати через талонну систему. Пацієнти мають розписатися за факт прийому у лікаря в талоні, що мусить оплачуватись за єдиним тарифом з державного бюджету будь-якій медичній установі незалежно від розташування та форми власності.
  • Такий талон не має бути оплаченим (має бути знята оплата в наступному періоді) без наявності акту огляду пацієнта, який свідчить, що лікар оглянув пацієнта, а пацієнт ознайомлений та зрозумів суть записів лікаря у медичній картці та не має до лікаря претензій, зареєстрованого у спеціальному прошитому та пронумерованому, зареєстрованому журналі, або за наявності скарг на дії чи бездіяльність відповідних лікарів.
  • Аналогічний акт огляду з аналогічними наслідками має бути і за наслідками лікування в лікувальних установах.
  • При цьому приватні лікарі та клініки мусять мати право встановлювати доплати за власні послуги за власним бажанням або відмовлятися від отримання оплати з бюджету.
  • Відповідно державні медичні установи не мусять мати таких прав.
Така постановка питання дозволить зрівняти в правах державні та приватні установи на отримання державного фінансування за надання медичних послуг населенню та надасть пацієнтам можливість вибору, забезпечить змагальність і конкуренцію на ринку медичних послуг.
  • Листки тимчасової непрацездатності повинні видаватися виключно під розписку у спеціальних прошитих, пронумерованих та зареєстрованих журналах.
  • Період хвороб та діагнози не мають неспівпадати з відповідними даними актів огляду пацієнтів.
Наявні проблеми 7

Поділ лікарів поміж дільницями на місцях фактично позбавляє пацієнтів права вибору лікаря. Лікарі не зацікавлені в якісному обслуговуванні пацієнтів, бо від їх відношення до справи їхнє майбутнє, їх дохід ніяк не залежить.
Разом з тим, пацієнти вимушені терпіти, особливо це стосується наших дітей, навіть тих лікарів, що відзначилися власним нелюдським, негуманним ставленям до пацієнта або довели власну некомпетентність.
Ситуацію допоможе виправити змагальність лікарів та медичних закладів, підкріплена відповідним, залежним лише від волі пацієнта, фінансуванням.

Пропоновані заходи

  • Тому лікувальні установи та лікарі не повинні відмовляти пацієнтам в медичному обслуговуванні через невідповідність дільниці, району чи іншої території. За бажанням пацієнтів ними може бути обрано будь-яку лікувальну установу чи лікаря України.
  • Фінансування лікувальних установ з бюджету мусить здійснюватись відповідно до приписів лікарів день-в-день. Підставою для фінансування лікувальної установи мусить бути оригінал розписки лікувальної установи про прийом пацієнта та копії приписів лікарів.
  • Звітуватися лікувальна установа має актом огляду пацієнта та копією виписки з історії хвороби пацієнта, засвідчена його оригінальним підписом.
Наявні проблеми 8

Лікувальні установи не можуть відмовляти чи затримувати обслуговування пацієнтів через нестачу ліків, як це є сьогодні. Так само має відійти в минуле практика пропонування пацієнтам з боку медичних працівників зробити певні закупівлі ліків чи матеріалів, сплатити певні суми грошей для успішного лікування чи взагалі наявності факту такого лікування.

Практика офіційної реєстрації, дозволів на ввіз та використання в Україні медичних препаратів використовується чиновниками від медицини лише як корупційна годівниця. Офіційно реєструються ті препарати, реєстрація яких супроводжується добрячим хабарем чи відкатом. Медичні препарати, дозволені в провідних країнах світу в Україні чомусь виявляються недозволеними. Натомість якісні медичні препарати чомусь замінюються на неякісні препарати походженням з країн третього світу…

Пропоновані заходи

  • Тому державна закупівля ліків, інструментів, матеріалів та обладнання для лікувальних установ мусить здійснюватись за нормативним методом. За цим же методом мають бути профінансовані та видані зі складів і мінімальні запаси ліків, інструментів, матеріалів та обладнання лікувальних установ.
  • Державні склади повинні видавати лікувальним установам ліки, інструменти, матеріали та обладнання відповідно до іменних (за ім’ям пацієнта) приписів лікарів за наявності оригіналу розписки про прийом пацієнта чи талону, про які ішлося вище.
  • Ліки, що прописані лікарем, мусять видаватися пацієнтам в обмін на рецепт лікаря безоплатно. Всі інші ліки повинні залишатись в вільному продажу.
  • Оплата за видані пацієнтам ліки мусить проводитись з держбюджету згідно звітів аптек не рідше, ніж щотижня.
  • Дозволи, реєстрації ліків в Україні мусять відійти в минуле. Їх мають замінити заборони, що грунтуються на офіційних висновках про шкідливість того чи іншого медичного препарату. Незаборонені медичні препарати мусять вважатися офіційно дозволеними.
Для цілей державного фінансування закупівлі ліків для хворих на ВІЛ-СНІД, діабет та інші хвороби, щодо яких прийняті рішення держави про таке фінансування

Сьогодні відомі випадки незадоволення хворих на ВІЛ-СНІД та діабет тими ліками, які нав’язує їм держава. Ліки не діють, або від них стає гірше хворим. Незадоволення переростає в акції протесту. Але і на це ніхто не звертає уваги. Хворі вимушені і далі споживати відверто погані і навіть шкідливі ліки! Проте, така ситуація вигідна державним чиновникам, які “сидять” на фінансових потоках, які направляє держава на ліки. Натомість чиновники ніяк не зацікавлені в придбанні та отриманні хворими найкращіх та найдієвіших ліків.

Пропоновані заходи

  • Отже, слід віддати вибір ліків в руки самих хворих.
Вони, як ніхто, зацікавлені в збереженні власного здоров’я.

  • рішення про вибір препарату, марки, виробника ліків мусять приймати самі хворі особисто, що мають засвідчувати власним підписом.
  • Закупівля препаратів має здійснюватись на максимально короткий період, скажімо, місяць(, але не рік), зручний для хворих, аби можна було оперативно перейти на інший препарат.
  • Закази на препарати мають збиратися, сумуватися та закуповуватись гуртом у відповідних виробників та адресно розподілятися між усіма хворими.
  • Тендерні закупівлі таких ліків мусять бути припинені.
  • В випадку, якщо за станом здоров’я (непритомність, психічний стан) чи за іншою поважною причиною хворі не можуть самі визначитись щодо препарату для лікування, або віддають перевагу обирати препарат лікареві, рішення про що засвідчують власним підписом, рішення приймається відповідно до статистичних даних ВОЗ на користь найбільш дієвого препарату, марки, виробника.
  • МОЗ слід зобов’язати оприлюднювати відповідні дані статистики щомісячно або максимально можливо часто в засобах масової інформації.
  • МОЗ слід зобов’язати надавати відповідні дані статистики хворим особисто під розписку так часто, як тільки такі нові дані з’являються, але не рідше, ніж раз на місяць.
Теги:  місцева влада, бюджет, вибори, доступ до інформації, сфера послуг, охорона здоров’я, взаємодія з владою, підприємництво, соціальний захист, права споживачів, кримінал, антимонопольна політика,  2 коментарі     залишити коментар
Теги:
економіка, бюджет, охорона здоров’я, підприємництво, соціальний захист, податкова політика, антимонопольна політика, конституційна реформа, інвестиції, судова реформа, місцева влада, сфера послуг, зв’язок, демократія, голосування, комунальне господарство, енергетика та енергозбереження, права споживачів, ціни, власність на землю, цінні папери, технології, будівництво та архітектура, вибори, доступ до інформації, взаємодія з владою, кримінал,

Теги:
 
© 2007, «Толока»
Developed by Ідеальна Країна
Всі права захищено