|
|
23.02.2008 23:43
Каста недоторкастих
Лозунг «Закон один для всіх!» тріщить по швах. І трісне, нічого його й ліпити. Бо закон – не один! І не для всіх! Банально і загальновідомо – це несхибні постулати корумпованого суспільства. А лозунг – штучно дута кулька.
Тому щодо ігор в ґратування хочу заспокоїти усіх фанатів-обожнювачів тих чи інших вищоешелонних політиків. Панове фанати політиків, бережіть нерви, ваші кумири будуть кумируваити безашкодно, успішно й довго! І ніхто нікого нікуди не посадить. Тому що нема такого закону для обраних. Каста недоторканних – непосаденна. І по відношенню до закону завжди буде білою і пухнастою.
Яким винним не був би Луценко, кого б не пришиб, ну не покарають його – і квит. Хоч мільярди розтранжирив би Рудьковський, відповідальність – не для нього. Хоч десятки пішоходів розчавить Черновецький – він все одно буде біля керма. Навіть якщо б Цушко дощенту розтрощив Генпрокуратуру із цілим полком силовиків – його все одно рядили б янголом во плоті. А Ківалов, до речі, невдовзі Героя України відхопить.
Воно то звичайно ж, якщо вже лізти на повного рожна: скажімо, який-небудь ґарячій Грач укупі з охороною покладе сп’яну півсотні ресторанних дуп, чи блатной рєґіанал влаштує деінде (внє Данєцка) бєспрєдєл, то бєспрєдєльщіка, звичайно ж, ізолюють. Але знов таки – не за ґрати, а в спецсанаторій (в гіршому випадку – в «елітну» психушку  ). На якийсь час, допоки скандальні хвилі притлумляться.
Мова ж бо не про екстрим-заскоки, а про буденні, рядові корупційні злочини, які давно вважаються звичною справою у середовищі «своїх». Забезпечив прибуток партії, лідерові клану, зрубав бабла на вибори, потрафив високому шефові (не важливо, що при цьому відрекошетило збитками на півдержави) – одержи заслужений процент, відкат, елітні умови для власного бізнесу, можливість присмоктатися до золотого краника чи інші пільгові «дрібнички».
Чи потрапив, скажімо, однопартієць або однокоаліціянин у скруту. Герой-посадовець (з власної ініціативи чи після волання «наших б’ють») підняв на вуха весь свій адмінресурс (який вже є під рукою, краще силовий чи податковий звичайно ж), наробив шороху – і врятував колегу. Усьо, врятований (і однокланники врятованого) грудьми ляжуть, під машини прокладками Obi постеляться, але не дадуть образити друга.
Прикро, але вигороджування недоторканних – попри існування нібито опозицій – продовжує залишатися тотальним. Саджати провладних не дає влада, саджати відлучених від влади не дає опозиція. Таким чином, і влада, і так звана «опозиція» є усього лиш двома різноколірними сторонами однієї корупційної медалі. Тобто, і ті, й інші – одним корупційним миром мазані.
І саме в цьому питанні політичне середовище має омріяне спільне, всеоб’єднуючий стержень: і мандаринові, і баклажанові, і брунатні в цяточку – всі вони – Каста недоторкастих.
|
|
Теги:
політика, недовіра, україна, політичні партії, демократія, громадянське суспільство, традиції, опозиція, партії, кримінал, сарказм, |
 залишити коментар
цитувати
|
0 коментарів
залишити коментар
|
Теги:
|
Про проект
