|
|
|
|
|
17.03.2009 21:48
РЕФОРМУВАННЯ ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИН
КОНЦЕПЦІЯ РЕФОРМУВАННЯ ТРУДОВИХ ПРАВОВІДНОСИН
Наявні проблеми
КЗпП України не гарантує прав працівників і зобов’язань роботодавців, викладених в ньому. КЗпП України містить набір гасел і декларацій цих прав і обов’язків. Законодавство України потребує змін, що гарантують відповідні права та обов’язки через правові механізми, які прямо мусять бути закладені в КЗпП та інших законах. А саме:
Права простих громадян, працівників, захищені набагато гірше, ніж права держави, державних органів. В разі несплати податків держава застосовує чітко прописані в законодавстві санкції, силові заходи. В податковому, цивільному, кримінальному законодавстві закріплені економічні санкції і важелі, спрямовані на забезпечення дотримання законів, що захищають державу, гілки влади і її представників. Силові органи готові грудьми стати на захист державних установ, суди на самому високому рівні без затримок розглядають позови щодо захисту державних і корпоративних інтересів органів влади.
В той же час в разі порушення прав працівників їх не захищає ніхто. Нема жодних санкцій проти порушників прав людей. Лише нещодавно в законодавстві України з’явилася норма про кримінальну відповідальність за невиплату нарахованої зарплати. Більше – нічого.
Роботодавці тримають в своїх руках всі документи працівників, мають фінансові ресурси для порушення прав працівників, юридичного оформлення таких порушень, силового захисту порушень, тримають в своїх руках кошти, вкрадені ними у працівників, використовують ці кошти не за цільовим призначенням. Суди і виконавчі органи не в змозі забезпечити права працівників через неможливість довести їх документально і фінансово. Тотальна корупція в судах також дає переваги саме порушникам прав працівників – роботодавцям.
Нема державних органів, призначених для захисту прав працівників, що мають права, обов’язки і матеріальну зацікавленість у виявленні порушень, хоча б приблизно східні з правами, обов’язками і матеріальною зацікавленістю податкових органів і силових органів, що захищають державу, владні органи і їх представників.
Подивімося на власну практику відносин з роботодавцями, розпитаймо членів власних родин, друзів і знайомих, познайомимося з повідомленнями ЗМІ і ми побачимо, що права працівників в більшій чи меншій мірі порушуються повсюдно. За 99,9% всіх цих порушень роботодавці не несуть фактично жодної відповідальності!
Пропоновані заходи
- Прирівняти законодавчо відповідальність за затримку виплати зарплати та інших виплат, передбачених трудовим законодавством, до відповідальності за затримку сплати податків з відповідним нарахуванням пені і штрафів, взисканням недоїмки до бюджету з ціллю термінової видачі вказаних коштів постраждалим працівникам через установи, скажімо, “Збербанку”, з віднесенням витрат на послуги банку на рахунок винного роботодавця.
- Зобов’язати законодавчо роботодавців не рідше, ніж однин раз на місяць проводити нарахування зарплати працівникам із зазначенням крайнього терміну, скажімо, до 5-го числа наступного місяця.
- Встановити законом відповідальність за ненарахування зарплати та інших виплат, передбачених трудовим законодавством, в розрізі працівників, в розмірі зарплати, нарахувань на ФОП або зарплати конкретного працівника, пені та штрафів за затримку виплати зарплати.
- Розрахунок такої зарплати має бути закріплено в розмірах, передбачених трудовим законодавством, або, якщо це не можливо, виходячи з середньої зарплати по Україні, що склалася за минулий місяць.
- Отримані таким чином в бюджет кошти мають іти на виплату відповідної заборгованості постраждалим працівникам через установи, скажімо, “Збербанку”.
- Зобов’язати роботодавців щомісячно надавати звіти контролюючому органу про нараховану, виплачену, депоновану зарплату, лікарняні, інші платежі, передбачені трудовим законодавством, про виплату боргів по зарплатних платежах в розрізі працівників.
- Заборонити законом укладання нетрудових угод між роботодавцем та фізичною особою, якщо вона не є приватним підприємцем.
Таким чином збережуться і забезпечаться всі гарантії працівникам, що гарантовані трудовим законодавством. І не можна буде нарахувати працівникам суми, що менше мінімальної зарплати.
- Зобов’язати законом проводити нарахування працівникам зарплати в обсягах не менше мінімальної навіть за умови підтвердження табелем чи іншим документом відсутності працівника на роботі. Виключення можуть становити тільки місяці, в які працівники були прийняті, або звільнені з роботи.
Це один з поширених шляхів зловживань з боку роботодавців.
- Скасувати необхідність колективного договору як нереалістичного.
- Встановити, що при прийманні на роботу, при переміщенні та звільненні, в інших випадках, передбачених трудовим законодавством, роботодавець зобов’язаний видати йому на руки під розписку наказ, а в випадку прийняття на роботу:
- Один екземпляр колективного договору (якщо не буде скасований);
- Один екземпляр трудового договору (контракту);
- Один екземпляр наказу про прийняття на роботу з обов’язковим зазначенням окладу, або інших конкретних умов оплати праці;
- Один екземпляр посадової інструкції;
- Один екземпляр інструкції з техніки безпеки.
- Розписки про передачу вказаних документів мають створюватись не менше, ніж в двох екземплярах. Один залишається в роботодавця, інший – передається контролюючому органу разом із звітом.
- Неподання повного об’єму докуменнтів має бути підставою для контролюючого органу не прийняти звіт.
- Трудові книжки мають вестися в двох екземплярах, кожний запис вимагає підпису:
- на екземплярі працівника – інспектора по кадрах або іншого уповноваженого працівника;
- на екземплярі роботодавця – інспектора по кадрах або іншого уповноваженого працівника та самого працівника.
- Всі записи в екземплярі трудової книжки роботодавця, що не підкріплені підписом працівника, не дійсні, не дійсні і записи в екземплярі працівника, не підкріплені підписом представника роботодавця. Не дійсні також всі записи в екземплярі трудової книжки роботодавця, які не містяться в екземплярі працівника.
Така постановка питання дозволить виключити можливість шантажу працівника з боку роботодавця, а також варіант “загублення” трудової книжки роботодавцем.
Дотримання прав працівників не мненш важлива справа для держави, ніж надходження податків до бюджету, тому органи контролю за дотриманням цих прав мають бути не менш міцними, ніж податкові органи.
|
|
|
Теги:
взаємодія з владою, підприємництво, соціальний захист, податкова політика, |
 0 комментариев
 оставить комментарий
|
|
|
14.03.2009 23:13
РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ НАДАННЯ ЖИТЛОВИХ СУБСИДІЙ
КОНЦЕПЦІЯ РЕФОРМУВАННЯ СИСТЕМИ НАДАННЯ ЖИТЛОВИХ СУБСИДІЙ
Система нарахування житлових субсидій населенню вже давно застаріла. Адже ця система розроблялася ще тоді, коли в Україні не існувало персоніфікованого обліку доходів громадян. Вона вимагає непопулярної серед людей біганини та простоювання в чергах за довідками.
Проте, вже декілька років в Україні є можливість без довідок з місця роботи чи з пенсійного фонду мати вичерпну інфомацію про доходи громадян з бази даних податкової адміністрації, з якої ми окрім ідентифікаційного кода та імені можемо побачити чи працює громадянин та які у нього були доходи поквартально. А з нещодавнього часу з’явилась і досить точна база даних по реєстру виборців, що дозволяє відсортувати дані за ознакою і імені і місця проживання (реєстрації) громадян. Дані про пенсійні нарахування містяться в базі пенсійного фонду, де є і дані про ідентифікаційний код отримувача.
Якщо об’єднати ці бази, ми отримаємо наступну картину:
| | | Реєстр виборців | ДРФО | Пенсійна база | | № з/п | Квартал | Виборча дільниця | Адреса реєстрації | Дорослі члени родини | Дорослі члени родини | Ідент. код | Дохід | Дорослі члени родини | Ідент. код | Отримана пенсія та інші соціальні виплати | Соц. статус, пільгова категорія | | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 | 8 | 9 | 10 | 11 | 12 |
В свою чергу відділи субсидій мусять вивести з цієї бази даних наступну:
| № з/п | Експлуатаційна організація | Адреса реєстрації | Квартал | Максимальний розмір нарахувань за комунальні послуги | | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 |
Як бачимо, для об’єднання всіх баз в єдину, відділам субсидій необхідно лише зібрати у зацікавлених громадян ідентифікаційні коди. Отже, усі, хто бажає отримувати субсидії, мусять просто або поштою або особисто надати у відділ субсидій копію власного ідентифікаційного коду та копію сторінки паспорта, що містить дані про реєстрацію місця проживання.
Ці списки відділи субсидій мають раз на квартал доводити до експлуатаційних організацій, простіше, до ЖЕКів, які, користуючись ними, мають нараховувати суми комунальних послуг в розмірі, що не перевищує зазначену величину.
Все просто, якщо в квартирі не встановлено лічильників. А якщо вони встановлені, то є також простий вихід:
В рахунках від ЖЕКу має бути вказана сума, вище якої мешканці не мусять платити. Отже, отримавши рахунки від ЖЕКів, мешканці заповнюють дані лічильників і самостійно виводять суму до сплати, яка не має бути більшою, за зазначену в рахунку, яка, в свою чергу, як ми уже знаємо, доводиться відділами субсидій.
Тепер зворотня цепочка. ЖЕКи на підставі даних власних нарахувань і даних лічильників раз на місяць чи квартал надають звіти про суми субсидій, які були нараховані по кожній квартирі:
| № з/п | Експлуатаційна організація | Адреса реєстрації | Квартал | Сума нарахувань за комунальні послуги | Максимальний розмір нарахувань за комунальні послуги | Сума нарахованої житлової субсидії | | 1 | 2 | 3 | 4 | 5 | 6 | 7 |
По таких звітах та їх уточненнях з бюджету тепер можна отримувати компенсації.
Без сумніву, жодних обмежень на отримання субсидій, окрім суми доходів, існувати не повинно. Домогосподарки та одинокі батьки, що присвятили кращі роки свого життя вихованню дітей, навіть на державні субсидії не можуть розраховувати, оскільки не можуть надати довідок про розмір заробітків.
В перспективі, якщо податкова адміністрація буде отримувати дані про доходи щомісяця, а не щокварталу, то і субсидію можна буде призначати раз на місяць.
Роботу по об’єднанню списків та вирахуванню максимальної суми нарахувань комунальних послуг можна в принципі покласти і на самі ЖЕКи, відмовившись від відділів субсидій взагалі.
В пропонованій системі субсидування участь самих мешканців зведена до мінімуму. Жодних довідок та вистоювання в чергах не потрібно.
|
|
|
Теги:
бюджет, сфера послуг, комунальне господарство, взаємодія з владою, соціальний захист, ціни, |
0 комментариев
оставить комментарий
|
|
|
10.03.2009 18:32
РЕФОРМУВАННЯ ПЕНСІЙНОГО І СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ ТА ДЕРЖАВНИХ СОЦІАЛЬНИХ ФОНДІВ
КОНЦЕПЦІЯ РЕФОРМУВАННЯ ПЕНСІЙНОГО І СОЦІАЛЬНОГО СТРАХУВАННЯ ТА ДЕРЖАВНИХ СОЦІАЛЬНИХ ФОНДІВ
Наявні проблеми
Розміром пенсійних внесків не задоволені ані працівники, з заробітків яких вираховуються величезні відсотки, ані бізнес, що вимушений не показувати в офіційному обліку більшу частину зарплати, а в обліку фігурує лише мінімальна, а то і менша сума зарплати.
Існує поріг зарплати, вище якого пенсійні внески не нараховуються.
Враховуючи величезні відсотки оподаткування фонду зарплати та обмеження розміру зарплати для пенсій, Пенсійний фонд отримує викривлену звітність та мізерні суми в порівнянні зі справжнім розміром фонду зарплати в Україні.
Отже, єдиним важелем, здатним хоч якось примусити до збільшення пенсійних внесків, залишилося збільшення рівня мінімальної зарплати. Адже, саме від неї вибудовується система офіційної зарплати на підприємствах.
Замість того, аби сприяти та всіляко заохочувати до офіційного обліку і збільшення зарплати, пенсійна система України навмисно примушує як простих людей, так і бізнес порушувати закон, мати і платити неофіційну зарплату.
В той час, як складність обліку оподаткування зарплати та величезні розміри оподаткування та нарахування обов’язкових внесків до різноманітних державних фондів соціального страхування не вигідні бізнесу і працівникам, вони вигідні самим цим фондам. Кожен вид внесків вимагає для свого адміністрування окремого фонду чи відділу з відповідним штатом працівників, приміщень, оргтехніки та іншого майна, відповідного фінансування, євроремонтів та дорогих автомобілів на всіх рівнях: від місцевого до загальнодержавного, штату “аналітиків”, призваних видумувати нові і нові зміни до і без того складного пенсійного і соціального законодавства, змінювати номери рахунків, робити інші пакості для платників внесків, нарешті, це годівниця для хабарників.
Вирішенню цих та ряду інших проблем присвячена Концепція реформування податкової та бюджетної системи. Тому в цій концепції зосереджено лише те, що залишається окрім реформи оподаткування.
Пенсійна система України не задовільняє і більшість пенсіонерів.
Законодавство про пенсійне страхування регулюється десятками різних законів. Через це пенсійне забезпечення дуже різниться у різних категорій громадян, що породило вже соціальну нерівність серед пенсіонерів. Одні жирують і мають кількатисячну, а то і багатотисячну пенсію за державний кошт, а інші – ледь зводять кінці з кінцями.
“Нові українці”, бізнесмени, чиновники, держслужбовці, виходячи на пенсію, маючи високі офіційні та неофіційні заробітки, отримують в рази, десятки разів більші суми пенсійних виплат, ніж прості вчителі, лікарі, інженери, робітники, а тим більше домогосподарки, що присвятили кращі роки свого життя вихованню дітей. Вони вимушені задовільнятися мінімальними розмірами пенсії та мінімальним стажем. Домогосподарки навіть на державні субсидії не можуть розраховувати, оскільки не можуть надати довідок про розмір заробітків! (Вирішенню питання призначення справедливих державних субсидій присвячена Концепція реформування системи надання житлових субсидій.)
Окрім розмірів виплат та внесків існує ще проблема монопольного становища на ринку пенсійних послуг державного Пенсійного фонду України, яке підтримується українським законодавством.
Загальнообов’язкове державне пенсійне страхування окрім того, що пов’язує розмір пенсійного забезпечення з розміром внесків та колишнім статусом пенсіонера у суспільстві замість пов’язування їх з потребами пенсіонерів, з одного боку змушує зарплату іти в тінь, а з іншого – заперечує в принципі можливість конкуренції з боку недержавних пенсійних фондів.
Пропоновані заходи
- Зробити державні соціальні фонди лише отримувачами коштів від бюджету, підрозділами казначейства.
- Соціальні фонди не мають збирати і адмініструвати страхові внески та приймати звітність.
- Зробити державний пенсійний фонд самостійним та рівноправним з недержавними пенсійними фондами.
- Державні пенсійні та соціальні виплати мають становити законодавчо затверджений відсоток від видаткової частини держбюджету.
- Державна бюджетна пенсія має бути однаковою для всіх, незалежно від того чи сплачувались внески. Пільги мають бути в відсотках від суми загальної пенсії.
- Збільшення розмірів пенсії має бути виключно на добровільних засадах, за рахунок небюджетних державних і недержавних пенсійних фондів.
Соціальне страхування громадян має здійснюватись за рахунок бюджетних коштів і не має залежати від рівня зарплати конкретної людини або від сум сплачених нею соціальних внесків.
Як цього досягти можно зрозуміти з положень Концепції податкової та бюджетної реформи.
Всі люди похилого віку мають однакові потреби в повноцінному харчуванні, забезпеченні їх предметами першої необхідності, ліками та іншим.
Держава не має морального права робити серед цих людей винятки, розповсюджувати майнову нерівність та заздрість ще й на сферу соціального захисту!
До того часу, доки в Україні мінімальна пенсія та середня пенсія дуже наближені, ми можемо встигнути перейти на пропоновану нову систему державного пенсійного забезпечення. А якщо державні пенсіонери, що сьогодні отримують пенсію на рівні декількох тисяч гривень, почнуть отримувати пенсію на рівних з іншими, ми будемо мати середню, її ж мінімальну, пенсію більшу, ніж у абсолютної більшості пенсіонерів в Україні. Отже, ми не розчаруємо людей.
Громадяни, що вважають, що можуть претендувати на більше, можуть здійснювати соціальне страхування виключно на добровільних засадах, через участь у самостійних страхових, в тому числі пенсійних, фондах, на конкурентних засадах.
- Сума нарахувань лікарняних не має залежати від трудового стажу працівника.
Адже так само від трудового стажу хворого не залежать ціни на ліки.
- Не вводити систему обов’язкової страхової медицини.
Це порушує право незастрахованих громадян на медичне обслуговування!
Вирішенню цієї та ряду інших проблем присвячена Концепція медичної реформи.
- Відмова в наданні будь-яких соціальних послуг, гарантованих конституцією та законами України, як то: безкоштовне навчання, отримання медичних послуг, пенсійне забезпечення, соціальна допомога та інше має бути заборонена:
Всі люди мають рівні права на соціальний захист!
|
|
|
Теги:
економіка, бюджет, охорона здоров’я, підприємництво, соціальний захист, податкова політика, антимонопольна політика, |
0 комментариев
оставить комментарий
|
|
|
15.12.2007 16:57
Чи відмінять злополучне підвищення тарифів на комунальні послуги?
БЮТ свого часу судився з Київською МДА за скасування розпорядження Черновецького про підвищення тарифів на комунальні послуги. Проте яким чином ця ситуація закінчилася та чи зацікавлена сторона, що позивалася, в переможному завершенні справи?
Принаймні мені, одинокому батькові з хворою дитиною, не тільки підвищили і не знижували тарифи, але ще й відмовили в наданні субсидій. А це в моїх теперішніх умовах сильно погіршило якість життя і навіть взагалі можливість виживання за умови галопуючої інфляції.
|
|
|
Теги:
місцева влада, сфера послуг, комунальне господарство, соціальний захист, ціни, |
0 комментариев
оставить комментарий
|
|
|
13.12.2007 20:33
КОНЦЕПЦІЯ МЕДИЧНОЇ РЕФОРМИ
КОНЦЕПЦІЯ МЕДИЧНОЇ РЕФОРМИ
Наявні проблеми 1
В Україні і в усьому світі іде неоголошена війна проти дітей. Дітей, що ще не вийшли з утроби матері, що не здатні себе захистити чи засвідкувати про злочин, який здійснюють проти них, проти їх життів, мільйонами вбивають, а держава не тільки дозволяє це робити, але й оплачує зарплатню державним же "медикам"-катам.
За деякими дослідженнями на кожну жінку в Україні доводиться по дві вбиті абортами дитини! За роки незалежності в Україні “матері” руками лікарів-катів вбили 30 мільйонів дітей! Ріки крові вбитих дітей волають до Бога!
Така Україна ніколи не переможе!
Таке становище є, не дивлячись на те, що законодавство України не засуджує навіть такого дикунства, як відмова батьків від власних дітей. Батькам, що відмовились від своїх дітей, нічого не загрожує! Але безсердечні батьки та кати в білих халатах продовжують проливати невинну кров!
Пропоновані заходи
Україна мусить засудити вбивство ненароджених дітей - аборти прирівнявши їх до умисного вбивства, зупинити практику абортів та припинити будь-яке фінансування абортаріїв.
В законі мусить бути прописано, що:
- Лікарі, які практикували вбивство ненароджених дітей, мусять бути звільнені з роботи в медичних та дитячих установах.
- Уряд мусить створити реєстр, переписати як лікарів-катів, так і “матерів”, що пішли на аборт.
- Цим людям назавжди заборонити обіймати посади, пов’язані з медициною та управлінням іншими людьми, позбавити права засновувати цілком і частково підприємницькі структури.
- Акції, паї та підприємницькі структури, якими вони володіють, мусять бути відібрані та продані на аукціонах.
Не можна НЕлюдям давати доступ до життя і здоров’я інших людей, а особливо дітей. Людям, для яких життя інших людей – ніщо, не можна давати право керувати іншими людьми. Наслідки рано чи пізно дадуться взнаки.
Наявні проблеми 2
В ЗМІ нещодавно пройшли жахаючі повідомлення про те, що в медустанові однієї з країн, де на практиці реалізується концепція страхової медицини, без належного медичного догляду померла дівчина, яка не мала відповідної медичної страховки.
Проте громадськість, зазомбована загальним “одобрямсом” в ЗМІ щодо теми впровадження концепції страхової медицини, навіть не звернула на ці повідомлення уваги!
Перехід від бюджетної загальної медицини до страхової порушує права на медичну допомогу тих громадян, які з будь-яких причин не змогли надати медустанові власного страхового полісу, не мають якогось штампу в документах чи не вирішила будь-якого іншого бар’єрного питання.
Страхова медицина не вигідна людям, що з різних причин мають довготривалі, хронічні, складні, з коштовним лікуванням хвороби. Страхові компанії докладуть усіх зусиль аби просто здихатись від незручних клієнтів.
Пропоновані заходи
Тому перехід в Україні від існуючої системи медобслуговування до страхової медицини є неприпустимим!
Наявні проблеми 3
Документальна фіксація спілкування з медпрацівниками є односторонньою, такою, що вигідна тільки самим медпрацівникам, але не пацієнтам. Усі без виключення медичні документи утримуються медпрацівниками і не надаються пацієнтам чи батькам неповнолітніх (неправомочних) пацієнтів (надалі – пацієнтів). Медпрацівники не зобов’язані надавати медичні документи пацієнтам, звітуватися перед ними та іншими організаціями і посадовими особами щодо надання медичної допомоги.
Права пацієнтів ніяк не захищені від неадекватної, несправедливої документальної фіксації процесу надання медичної допомоги або і повної її відсутності.
Таке становище призводить до зловживань з боку медиків. В Україні склалася ситуація, коли до поліклініки для отримання медичної допомоги слід ходити не інакше як із диктофоном та понятими. Користуючись непублічністю діяльності лікарі вже втрачають будь-яке моральне обличчя. Пацієнти, а, що найболючіше, наші діти, стають заручниками бажання чи небажання лікарів надавати їм допомогу.
Батьки несуть відповідальність за дотримання прав їх дітей. Так само і дорослі пацієнти перші зацікавленні в дотриманні своїх прав з боку медпраівників та в належному медичному обслуговуванні. І в їх інтересах є контроль за збереженням медичних документів, що свідчать про дії чи бездіяльність лікарів.
Пропоновані заходи
- Тому медичні картки, історії хвороби та інші медичні документи пацієнтів не можуть вважатися власністю медичних закладів, оскільки є єдиним джерелом доказової інформації для захисту прав пацієнтів. Нормативні документи, накази, якими обмежуються права пацієнтів отримати медичні документи чи мати їх на руках у будь-який момент, мають бути відмінені. Факти будь-якого перешкоджання пацієнтам отримати медичні документи чи мати їх на руках, мусять жорстко каратися.
Наявні проблеми 4
Інструкції та перелік медичних документів не мають залежати від непублічної та безвідповідальної волі чиновників, але бути під контролем публічних виборних органів влади.
Пропоновані заходи
- Тому перелік медичних документів та інструкції з їх заповнення мусять бути жорстко виписані в законодавстві.
Наявні проблеми 5
Відомо, що лікарі та лікувальні установи безвідповідально ставляться до правильності, чіткості та доказовості і захищеності документів, з яких складається історія хвороби чи медична картка пацієнта. Багато паперів, що нібито є медичними документами, насправді взагалі не є документами, але лише папірцями без розбірливих підписів, печаток відповідальних за складання документу осіб та ще й з незрозумілим вмістом, з текстом, написаним нерозбірливим почерком.
Зрозуміло, що таке ставлення лікарів до документального оформлення медобслуговування пацієнтів склалося через непублічність та безкарність медпрацівників. Вони знають, що ніхто не зможе забрати в них ці документи, а в разі крайньої потреби вони з легкістю перепишуть історію хвороби, перероблять відповідні папери, викинуть непотрібні чи компрометуючі папери і записи. Цьому мусить бути покладено край!
Пропоновані заходи
- Тому історія хвороби пацієнта має бути прошнурована, пронумерована та скріплена підписом самого пацієнта, підписами лікарів і печаткою медичної установи.
- Всі без винятку записи в медичній картці пацієнта мусять бути завірені печаткою лікаря.
- Медична картка або історія хвороби мусить видаватися пацієнтам негайно, за їх першою вимогою, під розписку, а також здаватися до відповідних медустанов виключно під розписку.
- Медичні установи, що приймають до себе на лікування пацієнтів, мусять видавати їм розписку про прийом пацієнта з зобов’язанням дотримуватись їхніх прав, що мають бути чітко виписані в відповідному законодавстві.
Наявні проблеми 6
Відоме явище так званої “лікарської солідарності”. Воно виражається через повальну кругову поруку в медичних закладах, покриванням винних у зловживаннях та злочинах лікарів з боку одне одного, керівників медичних закладів та чиновників від медицини.
Очевидно, що керівники медустанов мусять бути більш зацікавлені в догоджанні саме пацієнтам.
Пропоновані заходи
- Тому головні лікарі районних поліклінік мусять щорічно обиратися населенням району, а щодо їх діяльності перед виборами мусять проводитись щорічні збори мешканців району.
- Лікарі поліклінік не мають бути поділеними між дільницями, а мають бути самостійними та загально доступними для всіх мешканців.
- Зарплата лікарів та дохід клінік мають напряму залежати від кількості прийнятих відвідувачів, що не мають до лікаря чи клініки претензій. Це можна реалізувати через талонну систему. Пацієнти мають розписатися за факт прийому у лікаря в талоні, що мусить оплачуватись за єдиним тарифом з державного бюджету будь-якій медичній установі незалежно від розташування та форми власності.
- Такий талон не має бути оплаченим (має бути знята оплата в наступному періоді) без наявності акту огляду пацієнта, який свідчить, що лікар оглянув пацієнта, а пацієнт ознайомлений та зрозумів суть записів лікаря у медичній картці та не має до лікаря претензій, зареєстрованого у спеціальному прошитому та пронумерованому, зареєстрованому журналі, або за наявності скарг на дії чи бездіяльність відповідних лікарів.
- Аналогічний акт огляду з аналогічними наслідками має бути і за наслідками лікування в лікувальних установах.
- При цьому приватні лікарі та клініки мусять мати право встановлювати доплати за власні послуги за власним бажанням або відмовлятися від отримання оплати з бюджету.
- Відповідно державні медичні установи не мусять мати таких прав.
Така постановка питання дозволить зрівняти в правах державні та приватні установи на отримання державного фінансування за надання медичних послуг населенню та надасть пацієнтам можливість вибору, забезпечить змагальність і конкуренцію на ринку медичних послуг.
- Листки тимчасової непрацездатності повинні видаватися виключно під розписку у спеціальних прошитих, пронумерованих та зареєстрованих журналах.
- Період хвороб та діагнози не мають неспівпадати з відповідними даними актів огляду пацієнтів.
Наявні проблеми 7
Поділ лікарів поміж дільницями на місцях фактично позбавляє пацієнтів права вибору лікаря. Лікарі не зацікавлені в якісному обслуговуванні пацієнтів, бо від їх відношення до справи їхнє майбутнє, їх дохід ніяк не залежить.
Разом з тим, пацієнти вимушені терпіти, особливо це стосується наших дітей, навіть тих лікарів, що відзначилися власним нелюдським, негуманним ставленям до пацієнта або довели власну некомпетентність.
Ситуацію допоможе виправити змагальність лікарів та медичних закладів, підкріплена відповідним, залежним лише від волі пацієнта, фінансуванням.
Пропоновані заходи
- Тому лікувальні установи та лікарі не повинні відмовляти пацієнтам в медичному обслуговуванні через невідповідність дільниці, району чи іншої території. За бажанням пацієнтів ними може бути обрано будь-яку лікувальну установу чи лікаря України.
- Фінансування лікувальних установ з бюджету мусить здійснюватись відповідно до приписів лікарів день-в-день. Підставою для фінансування лікувальної установи мусить бути оригінал розписки лікувальної установи про прийом пацієнта та копії приписів лікарів.
- Звітуватися лікувальна установа має актом огляду пацієнта та копією виписки з історії хвороби пацієнта, засвідчена його оригінальним підписом.
Наявні проблеми 8
Лікувальні установи не можуть відмовляти чи затримувати обслуговування пацієнтів через нестачу ліків, як це є сьогодні. Так само має відійти в минуле практика пропонування пацієнтам з боку медичних працівників зробити певні закупівлі ліків чи матеріалів, сплатити певні суми грошей для успішного лікування чи взагалі наявності факту такого лікування.
Практика офіційної реєстрації, дозволів на ввіз та використання в Україні медичних препаратів використовується чиновниками від медицини лише як корупційна годівниця. Офіційно реєструються ті препарати, реєстрація яких супроводжується добрячим хабарем чи відкатом. Медичні препарати, дозволені в провідних країнах світу в Україні чомусь виявляються недозволеними. Натомість якісні медичні препарати чомусь замінюються на неякісні препарати походженням з країн третього світу…
Пропоновані заходи
- Тому державна закупівля ліків, інструментів, матеріалів та обладнання для лікувальних установ мусить здійснюватись за нормативним методом. За цим же методом мають бути профінансовані та видані зі складів і мінімальні запаси ліків, інструментів, матеріалів та обладнання лікувальних установ.
- Державні склади повинні видавати лікувальним установам ліки, інструменти, матеріали та обладнання відповідно до іменних (за ім’ям пацієнта) приписів лікарів за наявності оригіналу розписки про прийом пацієнта чи талону, про які ішлося вище.
- Ліки, що прописані лікарем, мусять видаватися пацієнтам в обмін на рецепт лікаря безоплатно. Всі інші ліки повинні залишатись в вільному продажу.
- Оплата за видані пацієнтам ліки мусить проводитись з держбюджету згідно звітів аптек не рідше, ніж щотижня.
- Дозволи, реєстрації ліків в Україні мусять відійти в минуле. Їх мають замінити заборони, що грунтуються на офіційних висновках про шкідливість того чи іншого медичного препарату. Незаборонені медичні препарати мусять вважатися офіційно дозволеними.
Для цілей державного фінансування закупівлі ліків для хворих на ВІЛ-СНІД, діабет та інші хвороби, щодо яких прийняті рішення держави про таке фінансування
Сьогодні відомі випадки незадоволення хворих на ВІЛ-СНІД та діабет тими ліками, які нав’язує їм держава. Ліки не діють, або від них стає гірше хворим. Незадоволення переростає в акції протесту. Але і на це ніхто не звертає уваги. Хворі вимушені і далі споживати відверто погані і навіть шкідливі ліки! Проте, така ситуація вигідна державним чиновникам, які “сидять” на фінансових потоках, які направляє держава на ліки. Натомість чиновники ніяк не зацікавлені в придбанні та отриманні хворими найкращіх та найдієвіших ліків.
Пропоновані заходи
- Отже, слід віддати вибір ліків в руки самих хворих.
Вони, як ніхто, зацікавлені в збереженні власного здоров’я.
- рішення про вибір препарату, марки, виробника ліків мусять приймати самі хворі особисто, що мають засвідчувати власним підписом.
- Закупівля препаратів має здійснюватись на максимально короткий період, скажімо, місяць(, але не рік), зручний для хворих, аби можна було оперативно перейти на інший препарат.
- Закази на препарати мають збиратися, сумуватися та закуповуватись гуртом у відповідних виробників та адресно розподілятися між усіма хворими.
- Тендерні закупівлі таких ліків мусять бути припинені.
- В випадку, якщо за станом здоров’я (непритомність, психічний стан) чи за іншою поважною причиною хворі не можуть самі визначитись щодо препарату для лікування, або віддають перевагу обирати препарат лікареві, рішення про що засвідчують власним підписом, рішення приймається відповідно до статистичних даних ВОЗ на користь найбільш дієвого препарату, марки, виробника.
- МОЗ слід зобов’язати оприлюднювати відповідні дані статистики щомісячно або максимально можливо часто в засобах масової інформації.
- МОЗ слід зобов’язати надавати відповідні дані статистики хворим особисто під розписку так часто, як тільки такі нові дані з’являються, але не рідше, ніж раз на місяць.
|
|
|
Теги:
місцева влада, бюджет, вибори, доступ до інформації, сфера послуг, охорона здоров’я, взаємодія з владою, підприємництво, соціальний захист, права споживачів, кримінал, антимонопольна політика, |
2 комментария
оставить комментарий
|
|
|
|
Теги:
взаємодія з владою, підприємництво, соціальний захист, податкова політика, бюджет, сфера послуг, комунальне господарство, ціни, економіка, охорона здоров’я, антимонопольна політика, місцева влада, вибори, доступ до інформації, права споживачів, кримінал, |
|
Теги:
|
