|
|
|
|
|
15.12.2007 16:57
Чи відмінять злополучне підвищення тарифів на комунальні послуги?
БЮТ свого часу судився з Київською МДА за скасування розпорядження Черновецького про підвищення тарифів на комунальні послуги. Проте яким чином ця ситуація закінчилася та чи зацікавлена сторона, що позивалася, в переможному завершенні справи?
Принаймні мені, одинокому батькові з хворою дитиною, не тільки підвищили і не знижували тарифи, але ще й відмовили в наданні субсидій. А це в моїх теперішніх умовах сильно погіршило якість життя і навіть взагалі можливість виживання за умови галопуючої інфляції.
|
|
|
Теги:
місцева влада, сфера послуг, комунальне господарство, соціальний захист, ціни, |
 0 комментариев
 оставить комментарий
|
|
|
13.12.2007 20:33
КОНЦЕПЦІЯ МЕДИЧНОЇ РЕФОРМИ
В ЗМІ нещодавно пройшли жахаючі повідомлення про те, що в медустанові однієї з країн, де на практиці реалізується концепція страхової медицини, без належного медичного догляду померла дівчина, яка не мала відповідної медичної страховки.
Проте громадськість, зазомбована загальним “одобрямсом” в ЗМІ щодо теми впровадження концепції страхової медицини, навіть не звернула на ці повідомлення уваги!
Перехід від бюджетної загальної медицини до страхової порушує права на медичну допомогу тих громадян, які з будь-яких причин не змогли надати медустанові власного страхового полісу, не мають якогось штампу в документах чи не вирішила будь-якого іншого бар’єрного питання.
Страхова медицина не вигідна людям, що з різних причин мають довготривалі, хронічні, складні, з коштовним лікуванням хвороби. Страхові компанії докладуть усіх зусиль аби просто здихатись від незручних клієнтів.
Тому:
- перехід в Україні від існуючої системи медобслуговування до страхової медицини є неприпустимим!
Документальна фіксація спілкування з медпрацівниками є односторонньою, такою, що вигідна тільки самим медпрацівникам, але не пацієнтам. Усі без виключення медичні документи утримуються медпрацівниками і не надаються пацієнтам чи батькам неповнолітніх (неправомочних) пацієнтів (надалі – пацієнтів). Медпрацівники не зобов’язані надавати медичні документи пацієнтам, звітуватися перед ними та іншими організаціями і посадовими особами щодо надання медичної допомоги.
Права пацієнтів ніяк не захищені від неадекватної, несправедливої документальної фіксації процесу надання медичної допомоги або і повної її відсутності.
Таке становище призводить до зловживань з боку медиків. В Україні склалася ситуація, коли до поліклініки для отримання медичної допомоги слід ходити не інакше як із диктофоном та понятими. Користуючись непублічністю діяльності лікарі вже втрачають будь-яке моральне обличчя. Пацієнти, а, що найболючіше, наші діти, стають заручниками бажання чи небажання лікарів надавати їм допомогу.
Батьки несуть відповідальність за дотримання прав їх дітей. Так само і дорослі пацієнти перші зацікавленні в дотриманні своїх прав з боку медпраівників та в належному медичному обслуговуванні. І в їх інтересах є контроль за збереженням медичних документів, що свідчать про дії чи бездіяльність лікарів.
Тому:
- медичні картки, історії хвороби та інші медичні документи пацієнтів не можуть вважатися власністю медичних закладів, оскільки є єдиним джерелом доказової інформації для захисту прав пацієнтів.
- Нормативні документи, накази, якими обмежуються права пацієнтів отримати медичні документи чи мати їх на руках у будь-який момент, мають бути відмінені.
- Факти будь-якого перешкоджання пацієнтам отримати медичні документи чи мати їх на руках, мусять жорстко каратися.
Інструкції та перелік медичних документів не мають залежати від непублічної та безвідповідальної волі чиновників, але бути під контролем публічних виборних органів влади.
Тому:
- перелік медичних документів та інструкції з їх заповнення мусять бути жорстко виписані в законодавстві.
Відомо, що лікарі та лікувальні установи безвідповідально ставляться до правильності, чіткості та доказовості і захищеності документів, з яких складається історія хвороби чи медична картка пацієнта. Багато паперів, що нібито є медичними документами, насправді взагалі не є документами, але лише папірцями без розбірливих підписів, печаток відповідальних за складання документу осіб та ще й з незрозумілим вмістом, з текстом, написаним нерозбірливим почерком.
Зрозуміло, що таке ставлення лікарів до документального оформлення медобслуговування пацієнтів склалося через непублічність та безкарність медпрацівників. Вони знають, що ніхто не зможе забрати в них ці документи, а в разі крайньої потреби вони з легкістю перепишуть історію хвороби, перероблять відповідні папери, викинуть непотрібні чи компрометуючі папери і записи. Цьому мусить бути покладено край!
Тому:
- історія хвороби пацієнта має бути прошнурована, пронумерована та скріплена підписом самого пацієнта, підписами лікарів і печаткою медичної установи.
- Всі без винятку записи в медичній картці пацієнта мусять бути завірені печаткою лікаря.
- Медична картка або історія хвороби мусить видаватися пацієнтам негайно, за їх першою вимогою, під розписку, а також здаватися до відповідних медустанов виключно під розписку.
- Медичні установи, що приймають до себе на лікування пацієнтів, мусять видавати їм розписку про прийом пацієнта з зобов’язанням дотримуватись їхніх прав, що мають бути чітко виписані в відповідному законодавстві.
Відоме явище так званої “лікарської солідарності”. Воно виражається через повальну кругову поруку в медичних закладах, покриванням винних у зловживаннях та злочинах лікарів з боку одне одного, керівників медичних закладів та чиновників від медицини.
Очевидно, що керівники медустанов мусять бути більш зацікавлені в догоджанні саме пацієнтам.
Тому:
- головні лікарі районних поліклінік мусять щорічно обиратися населенням району, а щодо їх діяльності перед виборами мусять проводитись щорічні збори мешканців району.
- Лікарі поліклінік не мають бути поділеними між дільницями, а мають бути самостійними та загально доступними для всіх мешканців.
- Зарплата лікарів та дохід клінік мають напряму залежати від кількості прийнятих відвідувачів, що не мають до лікаря чи клініки претензій. Це можна реалізувати через талонну систему. Пацієнти мають розписатися за факт прийому у лікаря в талоні, що мусять оплачуватись за єдиним тарифом з державного бюджету.
- Такий талон не має бути оплаченим (має бути знята оплата в наступному періоді) без наявності акту огляду пацієнта, який свідчить, що лікар оглянув пацієнта, а пацієнт ознайомлений та зрозумів суть записів лікаря у медичній картці та не має до лікаря претензій, зареєстрованого у спеціальному прошитому та пронумерованому, зареєстрованому журналі, або за наявності скарг на дії чи бездіяльність відповідних лікарів.
- Аналогічний акт огляду з аналогічними наслідками має бути і за ітогами лікування в лікувальних установах.
- Листки тимчасової непрацездатності повинні видаватися виключно під розписку у спеціальних прошитих, пронумерованих та зареєстрованих журналах.
- Період хвороб та діагнози не мають неспівпадати з відповідними даними актів огляду пацієнтів.
Поділ лікарів поміж дільницями на місцях фактично позбавляє пацієнтів права вибору лікаря. Лікарі не зацікавлені в якісному обслуговуванні пацієнтів, бо від їх відношення до справи їхнє майбутнє, їх дохід ніяк не залежить.
Разом з тим, пацієнти вимушені терпіти, особливо це стосується наших дітей, навіть тих лікарів, що відзначилися власним нелюдським, негуманним ставленям до пацієнта або довели власну некомпетентність.
Ситуацію допоможе виправити змагальність лікарів та медичних закладів, підкріплена відповідним, залежним лише від волі пацієнта, фінансуванням.
Тому:
- лікувальні установи та лікарі не повинні відмовляти пацієнтам в медичному обслуговуванні через невідповідність дільниці, району чи іншої території. За бажанням пацієнтів ними може бути обрано будь-яку лікувальну установу чи лікаря України.
- Фінансування лікувальних установ з бюджету мусить здійснюватись відповідно до приписів лікарів день-в-день. Підставою для фінансування лікувальної установи мусить бути оригінал розписки лікувальної установи про прийом пацієнта та копії приписів лікарів.
- Звітуватися лікувальна установа має актом огляду пацієнта та копією виписки з історії хвороби пацієнта, засвідчена його оригінальним підписом.
Лікувальні установи не можуть відмовляти чи затримувати обслуговування пацієнтів через нестачу ліків, як це є сьогодні. Так само має відійти в минуле практика пропонування пацієнтам з боку медичних працівників зробити певні закупівлі ліків чи матеріалів, сплатити певні суми грошей для успішного лікування чи взагалі наявності факту такого лікування.
- Тому державна закупівля ліків, інструментів, матеріалів та обладнання для лікувальних установ мусить здійснюватись за нормативним методом. За цим же методом мають бути профінансовані та видані зі складів і мінімальні запаси ліків, інструментів, матеріалів та обладнання лікувальних установ.
- Державні склади повинні видавати лікувальним установам ліки, інструменти, матеріали та обладнання відповідно до іменних (за ім’ям пацієнта) приписів лікарів за наявності оригіналу розписки про прийом пацієнта чи талону, про які ішлося вище.
Сьогодні відомі випадки незадоволення хворих на ВІЛ-СНІД та діабет тими ліками, які нав’язує їм держава. Ліки не діють, або від них стає гірше хворим. Незадоволення переростає в акції протесту. Але і на це ніхто не звертає уваги. Хворі вимушені і далі споживати відверто погані і навіть шкідливі ліки! Проте, така ситуація вигідна державним чиновникам, які “сидять” на фінансових потоках, які направляє держава на ліки. Натомість чиновники ніяк не зацікавлені в придбанні та отриманні хворими найкращіх та найдієвіших ліків.
Отже, слід віддати вибір ліків в руки самих хворих. Вони, як ніхто, зацікавлені в збереженні власного здоров’я.
- Для цілей державного фінансування закупівлі ліків для хворих на ВІЛ-СНІД, діабет та інші хвороби, щодо яких прийняті рішення держави про таке фінансування, рішення про вибір препарату, марки, виробника ліків мусять приймати самі хворі особисто, що мають засвідчувати власним підписом.
- Закупівля препаратів має здійснюватись на максимально короткий період, скажімо, місяць(, але не рік), зручний для хворих, аби можна було оперативно перейти на інший препарат.
- Закази на препарати мають збиратися, сумуватися та закуповуватись гуртом у відповідних виробників та адресно розподілятися між усіма хворими.
- Тендерні закупівлі таких ліків мусять бути припинені.
- В випадку, якщо за станом здоров’я (непритомність, психічний стан) чи за іншою поважною причиною хворі не можуть самі визначитись щодо препарату для лікування, або віддають перевагу обирати препарат лікареві, рішення про що засвідчують власним підписом, рішення приймається відповідно до статистичних даних ВОЗ на користь найбільш дієвого препарату, марки, виробника.
- МОЗ слід зобов’язати оприлюднювати відповідні дані статистики щомісячно або максимально можливо часто в засобах масової інформації.
- МОЗ слід зобов’язати надавати відповідні дані статистики хворим особисто під розписку так часто, як тільки такі нові дані з’являються, але не рідше, ніж раз на місяць.
|
|
|
Теги:
охорона здоров’я, соціальний захист, права споживачів, |
0 комментариев
оставить комментарий
|
|
Теги:
|
